Координати: 50°03′19″ пн. ш. 23°58′56″ сх. д.

Хочете прогноз? Тримайте: за кілька років більшість туристів (якщо вони не з Польщі) приїжджатимуть до Жовкви не так заради замку і костелу св. Лаврентія, як заради Троїцької церкви. 

А все тому, що цей діючий греко-католицький храм - претендент на членство у над-престижному Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Номінація не сольна, а групова (разом з Потеличем, Дрогобичем, Матковим - і кількома дерев'яними святинями з Прикарпаття та Закарпаття). Те, що жовківська церква - будемо вірити - стане ЮНЕСКівським лауреатом в жмені товарок, ніяк не зменшує її історичної цінності і цікавості. 

А Троїцька церква таки цікава. Тут просто конче треба побувати всередині храму (наскільки знаю, навіть в той час, коли він закритий, можна хоч здаля, та помилуватися неймовірним п'ятиярусним іконостасом з 50 ікон через скляні двері). Навіть вулиця, на якій стоїть святиня, названа на її честь - Троїцькою. А колись це було Львівське передмістя Жовкви. 

Дерев'яна церква на цьому п'ятачку стояла здавна, та згоріла в 1717 р. Кошти на новий храм збирали всім миром. Допоміг і польський королевич Владислав. Збудували тризрубний храм у 1720 р. Храм не повністю дерев'яний: ризниця з цегли, причому прикрашена білокам'яними наличниками та порталом з розібраної вежі жовківського замку. 

Та головне диво храму - все-таки монументальний, яскравий, позолочений бароковий іконостас - парагон Жовківської школи малярства та різьби. Якщо ім'я Івана Рутковича вам нічого не говорить, у вас серйозні лакуни в знанні української культури (швидко гугліть, щоб не осоромитись, ага :о)). Ісус, Марія - не просто як живі, а як живі галичани: трохи витягнуті овали облич, м'які слов'янські риси. Школа - Рутковича, та чи доклався до іконостасу сам майстер? В 1720 році він вже помер, але іконостаси ж не за хвилину створюються. Відомо, що частина іконостасу Троїцької церкви походить ще з церкви-попередниці, яка згоріла у 1717 р. (І зрозуміло, що попередній храм був іншого розміру - верхньому ярусу зараз досить тісно). Є над чим мистецтвознавцям думати. 

Уроженець Білого Каменю Руткович вже у солідному віці і у розквіті слави переїхав до Жовкви, вступив у братство при храмі Різдва, навіть хату купив неподалік тієї церкви - і влаштував тут власну художню школу (майстерню він начебто успадкував від першої дружини, вдови по якомусь художнику). Майстру покровительствував сам Ян Собеський. Відділити роботу Рутковича від робіт його учнів на іконостасах жовківських храмів практично неможливо. 

Липовий іконостас, прикрашений багатим різьбленням (акант і орнаменти) - ровесник церкви. Різьблення виконав майстер Ігнатій Стобенський. 

Іконостас реставровано у 1978-1979 рр.