Координати: 48°29′52″ пн. ш. 25°09′45″ сх. д.

Близько 1 тис. жителів.

Карта

Так все не буде (с) - та ви це і без мене знаєте. От, приміром, Матіївці на схід від Коломиї.

Колись у селі власної церкви не було, віруючі ходили хто в сусідній Перерів за 1 кілометр, а хто і взагалі до Залуччя над Прутом, аби помолитися. На все село з сакральних, так би мовити, пам'яток була скромна придорожня капличка. Але так все не буде - і у 1823 р. в Матіївцях звели дерев'яну церкву. Так все не буде - і як тільки громада достатньо встала на ноги, аби закупити паскудну бляху і перекапарити дерево залізним панцирем, храм почав віддзеркалювати сонячні промені і жахати своїм виглядом людей з нормальним смаком. Починали, певно, з даху, дійшли до того, що вкрили бронею майже всю споруду - крім нижньої частини зрубу. Це саме стосується і дзвіниці - вона теж гниє під залізом, в неї теж дерево помітно лише у самій нижній частині.

Але все так не буде - в січні 2015 року місцевий священик закупив-таки на виручені під час останньої коляди 15 тис. гривень нову бляху, синю. Нормальний ґонт? Ні, не чули. Прогнозую: поки у Вербіжі чи Криворівні храми позбавляють безсенсовних бляшаних капарств, у Матіївцях незабаром буде не церква, а веселка епілептика - з синьою бляхою чомусь завжди парою ходить "золота", вони дешеві, страшні - і зможуть цілком задовольнити вкрай скромні естетичні уподобання місцевих православних. Так все не буде, фото від квітня 2015 року колись стануть історією. 

Звідки я це знаю? Тю, ніякої інсайдерської інформації: місцевий піп - людина відважна і ризиковна, і всю храмову бухгалтерію вивішує на листочках формату А4 на стіні храму. За кожен місяць. Воно наче й добре, але прозорість там не лише у попівських зарібках і витратах, а й у пожертвах окремих родин та всіх кутів села на, приміром. коляду. А, так, кути: є Центральний, Залізний (! можливо, той, що лежав найближче до залізниці?) та Базінберг, який натякає на існуючу колись тут німецьку колонію. Так от про пожертви: звичайно, коли всі віруючі будуть в курсі, що родина Х дала 1000 гривень, а сімейство Y - 800 гривень, коли про твою щедрість неминуче дізнаються всі, жертвувати будуть набагато більше. Проста психологія. Для понівеченого бляхою храму добра це не принесе, та й з моральної точки зору теж дещо сумнівно. Коротше, слизько там в Матіївцях - і через бляху, і через позбавлену власне що християнської скромності "прозорість".

З інфраструктурного: дорога до села хороша, спочатку на шляху трапиться мурований нео-візантійський храм Покрови, який будує місцева громада греко-католиків. 

З історичного: перша письмова згадка про Матіївці відноситься до 1469 року, коли коломийський війт отримав це поселення для місцевого війтовства від короля Владивлава Ягайло. Пізніше це право було підтверджене королем Казимиром IV Ягеллончиком. Колись село лежало на обох берегах Прута.