Карта

Координати: 48°55′42″ пн. ш.24°57′45″ сх. д.

Біля 900 жителів

Миколаївську бляшано-дерев'яну цервку в Острині добре видно за Олешневом з траси на Івано-Франківськ. Типова така гуцульсько-покутська церквиця, хрещата в плані та одноверха. Поруч - не менш типова дерев'яна (і теж під бляхою) дзвіниця на два яруси. Певно, оббивали одночасно з храмом - в 1992 р., коли Карпати наводнили дядьки з Росії. Вони приїздили сюди за харчами, за які бартером пропонували цю дебільну, жахливу жерсть. Страшезно шкода, що поподорожувати Україною до 1990 р. я не встигла - мала була. А дерев'яні церкви були тоді справжнішими за сьогоднішні. 

Церкву в Острині документи згадують ще з середини XV ст. Не цю, зрозуміло - іншу. Потім було ще дві інші. Існуюча в селі святиня - вже четверта за ліком.

Так само з траси Бучач-Івано-Франківськ було видно і велетенський тризуб на горі трохи осторонь Острині. (Ключове слово тут - було. За 25 років вітри, дощі і сніги зробили цей символ майже непомітним - проте з'явився новий тризуб на сусідній горі, над сусіднім Олешневом. Правда, там він менший). Розміри тризубу в Острині - 19 на 13 метрів, висота - до 25 метрів. Він викладений влітку 1992 р. з білого гірського мергеля колишнім вояком УПА Анастасієм Козаком, тоді семидесятилітнім, - в пам'ять про бій між повстанцями сотні імені Пилипа Орлика та більшовиками. На герб пішло дві вантажівки каменю, який пан Козак носив вручну. Під тризубом є ще дата та слово "воля", але їх вже з дороги не побачиш, хіба дуже гострий зір. За тризубом за традицією доглядають учні сільської школи.

Колись у Острині розводили муфлонів, та розплідник зараз стоїть покинутим.

Найгарніша споруда Острині - ошатна сільрада. На жаль, будівлю дуже зіпсула нова металочерепиця, котру поклали замість старої, з коломийського заводу дахівок.