Карта

Координати: 49°33′29″ пн. ш.23°05′23″ сх. д. 

Понад 2 тис. жителів. Перша згадка - за 1427 р. Римо-католицька парафія з'явилася у Воютичах в 1470-х рр. (джерела згадують місцевого священика Миколая). Яким був первісний храм, де він стояв - науці поки що невідомо :о). У 1598 р. Ян Томаш Дрогойовський, перемиський староста, відновив фундацію парафії, дарував їй нову земельну ділянку. Близько 1600 р. Воютичі стали власністю каштеляна перемиського Станіслава Стадницького. В 1693 р. Леопольд Мнішек записав парафії 12 000 злотих - щедрий дарунок.

В 1626 р. було освячено новий костел (він був дерев'яним з мурованою закристією, фундував храм Томаш Дрогойовський). Костел довго не простояв: деформувався через кілька десятиліть (документи від 1646 р. волають про те, що споруда от-от завалиться, акт візитації 1648 р. закінчувався порадою терміново розібрати будівлю), а в кінці XVII ст. і взагалі розсипався. В 1714 р. почався збір коштів на побудову мурованої святині - з ініціативи тогочасного власника села. волинського воєводи Яна Францішка Стадницького. Фундації допоміг великий коронний маршалек Юзеф Мнішек - тим більш, це не коштувало йому багато зусиль. Мнішек прсото дозволив взяти на будівництво камінь із зруйнованого замку в Раковій. В 1719 р. було освячено храм під титулом св. Катерини Олександрийської. Ще до 1722 р. в храмі було встановлено три вівтарі (головний. Богоматері та св. Миколая). У 1820-х рр. невелику дерев'яну дзвіницю біля святині замінили на муровану.

В 1896р. за костельним пресбітерієм було зведено усипальню родини Тхужницьких, тогочасних власників села. Довгий час навколо храму був цвинтар: ховати за селом почали тільки у 1918 р. В міжвоєнний час (1922-1939) в костелі тривали ремонтні роботи, було ґрутновно перероблено вівтарі і амвон, закуплено нові дзвони. В 1930 р. храм було побілено всередині, у 1934 р. встановлено нову підлогу.

В 1947-1989 рр. храм не діяв (його переобладнали під склад міндобрив).  Плебанію повернули вірним у 2000-х роках у сильно понівеченому стані. Воютицький костел - типова мурована святиня, характерна для сіл навколо Перемишля. Тоді такі кам'яні храми, прості за структурою, без особливих архітектурних витрибеньок, росли як гриби після дощу.  Необарокова каплиця Тхуржницьких - значно витонченіший приклад архітектури. Таких перлинок на Перемиській землі (яка зараз розірвана між Україною та Польщею) збереглося небагато. 

Вже в 1646 році згадується школа. котра працювала при костелі, був також невеликий - на два приміщення - шпиталь, зведений Софією Мнішек близько 1700 р. 

Яскраво-жовту церкву Різдва Богородиці (УГКЦ) звели в наш час. Храм було освячено 21 вересня 2009 р. (Про щойнозведений храм відразу видали й книгу "Воютицька святиня" авторства самбірського журналіста Миколи Сенейко).

При в'їзді у Воютичі з боку Самбора, ліворуч, ще в 2009 р. стояла скромна мурована святиня з розкішною високою сигнатуркою. Станом на серпень 2011 р. замість сигнатурки влипили дурнувату негармонійну цибулину, дахе перекрили по-баняцьки сяючою бляхою. Скромна гідність споруди де й поділася - варварство, дикунство, низький смак на марші.