Карта

Координати: 48°51′18″ пн. ш.27°48′07″ сх. д.

Перша згадка (а разом і набуття Магдебурзького права): 1624 р.

 1,2 тис. жителів. 

Ніхто не любить примус, тим більш до важкої фізичної праці. Так, я по-снобському пишаюся, що за все життя не посадила і не викопала жодної картоплини - і намагатимусь і далі жити за тими ж принципами. Жодних городів, жодного хардкорного стояння рачки посеред зораної землі. А з Копайгородом інакше не вийде. Він хоч і має статус містечка (смт як не як), але без тяжкої праці на власному городі багатьом тут вижити важко. От і командує селище своїм жителям: копайте, мовляв, город. І копають.

А мав же бути Новогрод! Хоча там можуть бути варіанти: польський король Сигізмунд ІІІ повелів заснувати над Немією укріплене місто, яке на свій манер називав би Новогрудем (Новогродем). Нашою мовою - Новоград. Але наказ "копати вали і городити" подоляки зрозуміли трохи по-своєму: замість акценту на міському статусі (град, груд) виліз звичний подільський чорнозем з "городом". 

 Та й не пам'ятають вже мешканці ніяких Сигізмундів. Про татарів, котрі сунули на Поділля, і від котрих треба було копати рови, пам'ятають. Про Сигізмундів - ні. Та й то вже непогано: від тих давніхукріплень (за старими документами, вони складалися з ровів, валів та башт з гарматами) давно нічого немає. Добре, що хоч пам'ять про них є.

Копайгород довгий - і законсервований у часі. Тут подекуди ще довалюються старі глинобитні хатки, тут поруч стоять селищна рада, зачинений наглухо від туристів костел, типові радянські склянки-магазини і незграбна якась церквиця. Тут все витягнуто вздовж центральної вулиці - і враження від неї не сільське. Я здивувалася, прочитавши потім, скільки тут мешкає народу: на око видалося, що селище принаймні вдвічі більше. 

Краєзнавців тягне сюди костел Зіслання Святого Духа. Перший (напевно, ще дерев'яний) храм на цьому місці зводили на кошти Лукаша Казимира Мясковського у 1624-1635 рр. Існуюча кам'яна святиня виникла у 1798 р. на кошти Я.Сулятицького. Він був кінотеатром в радянський час (з 1933 по 1991 рр.), далі був ремонт. Віруючим повернули костел 17 жовтня 1998 р. Це звичний провінційний мікс затихаючого бароко з класицизмом: подібні храми ви могли абчити у Жванці чи Китайгороді. 

Церква Різдва попри свою неоковирність (сучасні будматеріали можуть напрочуд масштабно спаскудити старі будівлі) зведена на місці дерев'яної попередниці ще у 1883 р. Старий дерев'яний храм продали в сусіднє село - звична практика. 

Не збереглася жодна з трьох копайгородських синагог. 

Відомо, що в 1910 р. селяни спалили у Копайгороді палац відставного генерала Ценіна, та вже за два роки садибу відродили за проектом петербурзького архітектора Рудольфа Оскаровича Мунца. Чи не є довге одноповерхове приміщення з колонами, в якому зараз розмістилися селищна бібліотека та аптекарський пункт, ось тим перебудованим палацем - чи принаймні його економією? Не знаю.