|
|
|
|
|
|
|
Середнє. Замок тамплієрів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Не тамплієрський ані разу. Але все одно цікавий. Донжон у Середньому, 8 вересня 2020 р. |
Донжон в Середньому. 18.08.05 |
Середнє і донжон замку тамплієрів на початку ХХ століття. |
Стаття про замок з моєю ілюстрацією.
Карта
У ХІІІ ст. на місці сучасного селища Середнє був збудований замок, який за легендами належав католицькому ордену тамплієрів (храмовників). Після розпаду ордена у 1312 р. замок перейшов до рук монахів ордену Святого Павла. Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. замку було нанесено значного пошкодження.
Д.Поп та І.Поп, автори книги про замки Закарпаття (на основі їх праці я й написала майже все, що нижче), пишуть, що це єдина фортеця в краї, де в найбільш вцілілому вигляді зберіглися елементи романського стилю. Розташований Середнянський замок у рівнинній частині Закарпаття, в той час як всі інші оборонні споруди будувалися поблизу торгових шляхів, на узгір'ях. Перша згадка про поселення відноситься до XIV століття, але немає сумнівів, що Середнє виникло задовго до цього часу - адже тут знайдені предмети матеріальної культури, які відносяться ще до епохи неоліту.
Є легенда про походження назви села: начебто місцеві жителі дуже довго вибирали п'ятачок для свого житла, переходячи з місця на місце, і нарешті зупинилися якраз посередині вибраних до того ділянок. Д. та І. Поп пишуть, в свою чергу, що назва, ймовірно, виникла тому, що Середнє розташоване посеред долини.
Клімат сприяв розвитку виноградарства. Ліси активно вирублялися, їх місце займала лоза та пшениця. В середині XVII сторіччя середнянські вина експортувались в Європу. Гальмував розвиток виноградництва, однак, феодальний звичай, за яким селянин міг пити вино, зроблене з свого винограду, лише протягом кількох тижднів різдвяних та пасхальних свят. Середнє за період XIV - XVII століть стало одним з найбільших сіл краю. На початку 18 ст. багато селян з Середнього відправилося у армію куруців-повстанців.
А знаєте, як знайти замок? Його, до речі, видно з вікон маршруток Ужгород-Мукачеве. Підкажу: проминувши центр поселення, йдіть вуличкою повз автобусну зупинку, на якій мозаїчні середнянці весело підняли руки - "ой, здаюсь-здаюсь!" - до млина. Біля млина потрібно звернути в невеликий провулок праворуч, пройти ще трохи абсолютно сільською дорогою - і вуаля. Тільки-но погляньте праворуч.
... От і я сказала "Wow!" :)
Донжон твердині (розміри 18,6Х16,5м) розташований у південно-західній частині села (там ще цвинтар на невисокому пагорбі недалеко). Донжон - головна та найбільш характерна ланка романської фортеці, її попередницями були давньоримські прикордонні башти на Рейні та Дунаї. Спочатку Середнянський донжон був триярусним з балочними міжповерховими перекриттями. Кладка стін була бутова. Для зміцнення фортеці роги башти зовні викладені кам'яними квадрами, а стіни з двох боків охайно облицьовані камінням, що значно пом'якшує суворість будівлі.
Висота башти досягала 20 метрів (овва!), товщина стін - 2,6 м. Вхід з метою безпеки було піднято до другого ярусу по центру східної стіни. До нього вели дерев*яні сходи, які в разі небезпеки можна було легко забрати або спалити. Другий ярус мав три приміщення, в одному з яких були сходи, якими піднімалися на третій ярус. Стіни третього ярусу збереглися лише фрагментарно. З другого поверху інші, білокам*яні, гвинтові сходи вели на перший ярус, де розміщалися два приміщення: "східне" та "західне" (розміри 11,2Х6м). В стіні товщиною у 1,3м видно місце для дверей шириною у 80 см. Неподалік - яма, закидана камінням. Можливо, це залишки колодязя. Напроти ями зберігся квадратний фундамент, на якому стола циліндричної форми невелика споруда, від якої збереглася частина стіни з каменю невеликих розмірів. Важко сказати, що це було за приміщення.
Так як перший поверх башти мав недостатнє освітлення, тут розташовувалися комори, арсенал та тюрма.
Замок захищався двома оборонними лініями. Перша оборонна лінія була дерев'яною, так званий "паланок". За нею проходило подвійне кільце валів і рвів, заповнених водою. Біля останнього валу піднімалася кам'яна стіна товщиною 1 м. с чотирма кутовими баштами, котра оточувала на відстані 17 м. від донжона замковий двір. У тихе замкове подвір'я можна було потрапити через прохід, котрий знаходився в південно-західній частині фортечної стени. Часттна дороги, що вела безпосередньо на подвір'я, добре продивлялася з вікон південної та західної стін замку, тому ворогу нелегко було потрапити сюди непоміченим.
Головна роль в системі оборони Середнянського замку відводилася західній та південній стінам, з яких контролювався вхід у подвір'я замку. В цих стінах й найбільше вікон-бійниць. В західній стіні п'ять таких вікон, котрі розміщені двома горизонтальними рядами. В південній стіні - чотири вікна-бійниці з арочним завершенням. У подвійній стіні - три вікна такого ж завершення. С внутрішнього боку біля стін між вікнами проходив настил (я правильне слово вжила?), який дозволяв захисникам замку пересуватися від однієї бійниці до іншої, не спускаючись на підлогу. В XIV столітті в Угорщині ведеться жорстока боротьба за королівський трон, в результаті якої учасники феодальної фронди магнатів потерпіли поразку та втратили свої володіння.
Новий король Карл Роберт дарує ці землі своїм прибічникам - представникам нових магнатських родів, в тому числі вихідцям з Франції, Італії - Другетам, Дожам, Дебрецені та іншим.
Магнатам Другетам сподобався середнянський замок, на котрий вже претендував і феодал Палочі. Довга безкомпромісна боротьба, що велась між цими кланами за Середнянський замок на протязі століття, закінчилася кінець кінців на користь роду Палочі. Та Палочі не довго володіли Середнянським замком. В 1526 году в битві при Магочі, де угорські війська отримали жорстоку поразку від османських вояків, разом з королем загинув і останній з роду Палочі.
Після цього Середнє переходить у власність шляхетського роду Добо, який походив з словацького села Доборуське. З рода Добо найбільшої слави добився Іштван, який під час австро-турецької війни очолив героїчну оборону Єгера в 1552 г., де невелика група героїв (всього 1935 чоловік, не атка вже й невеличка та купка була) тримала облогу 120-тисячної армії Алі-паші на протязі 38 днів. Капітан Добо часто був у Середньому, де його син силами полонених турків відремонтував та укріпив замок.
На протязі XVII - XVIII ст. Середнянський замок ще раз міняв своїх власників у потоці нескінченних австро-турецьких та австро-угорських воєн. Споруда поступово розвалювалася, занепадала, ремонтом себе ніхто не обтяжував, адже архаїчний кам*яний монстр не відповідав стилю аристократії XVIII століття. Це зараз саме слово "тамплієр" овіяне дешевим романтизмом та загадковістю (і ж Умберто Еко все зробив, щоб доморощені романтики перестали оживляти Бафомета, але хто там з них у змозі прочитати "Маятник Фуко"? Дрюон значно простіший для сприйняття...).
Кажуть, в селі збереглися винні погреби ще з XV сторіччя, туди водять екскурсії з дегустаціями, але нам чогось відвідати то місце не захотілося. Абстиненти.
І.Поп у матеріалі про Середнє навіть писав, що російський цар Петро I під час Прутського походу у 1711 році спробував среднянського вина - і воно так сподобалося, що сатрап наказал купити частину місцевих виноградників. Ми не руські царі, ми набагато більш крутіші. :)
|
|
|
|
|
|
|
|
В храмі Середнього |
Шматочок Середнього. |
Храм в центрі Середнього. 18.08.05 |
Донжон Середнянського замку, 13 вересня 2008 р. |
Середнє. вересень-2020 |
Донжон. |
Блека на донжоні. 18.08.05 |
Один з старих будиночків Середнього |
Гуси і меморіал в центрі Середнього. |
Цвинтар в Середньому |
План донжону (вкрадено з угорського сайту) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|