Середмістя Чернівців. Карта

Ми можемо заочно покохати місто, розглядаючи ілюстровані альбоми чи листівки, та наше перше реальне враження про нього найчастіше так чи інакше буде пов’язане з вокзалом. Автовокзалом, аеропортом, залізничною станцією — місцем, де сходяться шляхи, де зустрічаються і розстаються, де завжди гамірно і велелюдно. Автовокзали, дітище ХХ століття, нечасто дивують нас естетичною „картинкою”, а от з двірцем справа інша. Недарма це слово раніше навіть писали з великої літери, недарма натякали на схожість з палацом.

В ХІХ столітті залізниця була символом прогресу, і місту, через яке пролягав її шлях, був гарантований торговий та промисловий розвиток. Чернівцям в цьому сенсі поталанило: 1 вересня 1866 року кілька сотень підданих Австро-Угорської імперії здійснили незабутній 12-годинний вояж, ставши першими пасажирами цуга (тоді казали саме так) „Львів – Чернівці”. На всіх дев’яти станціях, які поїзд минув під час свого „дебюту”, його вітали юрби народу.

Будівництво залізничної гілки зі Львова через Ходорів та Станіславів велося такими шаленими темпами (в дві зміни!), що ці 267 не самих простих кілометрів — через мочари, гори та ліси — підкорилися за два роки. Роботами керував англієць Томас Брессей, що до того вже працював на залізницях Австралії та Канади. Зараз його завданням було з’єднати Балкани та Східну Європу. <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

Перші роки вокзал був не лише транспортним вузлом, а й своєрідним атракціоном для чернівчан, з обов’язковим оркестром, що проводжав цуг о сьомій годині сорок хвилин веселою та популярною мелодією (в книзі Василя Селезінки "Місто моєї любові" йдеться навіть про те, що „Сім-сорок” є чернівецькою мелодією, бо поїзд йшов з вокзалу о 7-40, його приходило проводжати чимало народу, а оркестр на пероні грав різні мелодії. Ця, жвава і колоритна, запам'ятовувалася чернівчанам більш за все. Не знаю, правда це чи ні).

Скоріше за все, пануюча мода на модерн вплинула на таку подібність двох важливих чернівецьких інституцій.<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

Модерн царює й в інтер’єрах, відновлених під час ремонту 1999 року. Вишуканий акорд білого та світло-зеленого кольорів доповнює позолота. Стіни вкривають рослинні орнаменти та маскарони зі стилізованими крильцями. Про нескінчений рух нагадують кадуцеї та стилізовані колеса.

Сьогодні головний чернівецький вокзал розташований поблизу центра міста, а в 1866 році ця місцевість була самісінькою околицею. Дорога до передмістя безжально підіймалася вгору, багаж не сприяв кілька-кілометровій прогулянці. Перед Чернівцями постала проблема громадського транспорту. На допомогу прийшли фіакри. Скажімо, в 1872 році нараховувалося 68 таких легких кінних екіпажів, чиї тарифи, маршрути та стоянки чітко регулювали постанови магістрату.

"Вчера відбулася пробна їзда трамваю. В ринку від нього сполошилися коні капітана Гана і наїхали на бронзівника Абрагама Грінберга і его хлопця Нухима Гроса. Один від того має підбите око, другий скалічену руку. Взагалі люди мало пильнуються трамваю. Вчера якась пані мимо сигналів дзвінком підлізла під трамвай так, що не прийшло до нещастя. Машиніст затримав віз на місци, хоч їхав з гори. Але не завсігди можна спускатися на силу гальми і на притомність машиніста тому не завадило би людям більше осторожности".

За місяць та ж газета в’їдливо відзначала, що

 "Електричний трамвай поче гумор черновецким мешканцям, бо не возить нікого, а тілько полошить коней та денервує людей своїм дзвоненєм".