Над головним портиком на п'єдисталі - Мельпомена на колісниці, в яку впряжені чотири пантери. В її лівій руці смолоскип, правицю муза підняла в вітальному жесті.
По боках два генії з лавровими вінками у руках.
На другому п'єдесталі - Терпсихора праворуч, що навчає танцям якесь юне створіння, ліворуч Орфей тішить кентавра грою на лірі.
В самому низу, по обидві сторони від входу - ще дві алегоричні групи.
Сюжет першої взяли в Арістофана: простий смертний чоловік вдавав з себе самого Зевса, за що і був покараний Зевсом. Його перетворили на короля птахів. Волю Зевса виконує один з геніїв - знімає з чоловіка маску величі.
Сюжет трагедійної композиції: Федра, що вже випила отруту, оплакує вбитого Іполіта.
На фасаді портику над балконами - два горельєфних зображення. Дві Слави з вінками в руках. А ще є 16 амурів - де поодинці, а де групами.
З двох сторін півкруглої частини будівлі поставлені чотири бюсти: Пушкіна, Грибоєдова, Гоголя та Глінки (поезія, драма, комедія та музика).
Якщо дивитися на Оперу зі сторони, видно не три, а два пояси. Просто нижній і середній яруси об'єднані однаковою кладкою і тому здаються співпадаючими.
Зал в стилі рококо, розрахований на 1665 чоловік, також багато прикрашений ліпниною. Ще "Новоросійський телеграф" писав, що "Глядацький зал вражає багатством та красою оздоблення лож. В усьому залі знизу до стелі включно переважають бархат, сатін, позолота. При чудовому електричному освітленні все це блищить, горить, сяє..."
Електрика в ті часи - диво. Для того, щоб в день прем'єри театру в залі загорілися лампочки, в районі вулиці Старопортофранкової була зведена електровня - перша в Російській імперії центральна електровня перемінного току.
До речі, саме від гасових рожків, якими освітлювався театр-попередник, і розпочалася пожежа.
Цікавий факт: коли в 1967р. під час реставрації залу робітники промивали кислотою стару позолоту, в 80% випадків вона позеленіла. Отже, це було не справжнє золото, а сурогат. Під час реставрації всю "біжутерію" замінили на справжні "ювелірні вироби" :).
Оформлення бенуара майже лаконічне, але вже бельетаж набирає обертів у розкішності. Далі - легка, граційна галерея, і нарешті ось він - центральний плафон стелі, прикрашений ліпниною. Чотири картини віденського художника Лефлера зображають сцени з творів В.Шекспіра: "Сон літньої ночі", "Гамлет", "Зимова казка" і "Як вам це сподобається".
В центрі - люстра. Її попередниця важила ПІВТОРИ тони. Ця обігнала її за кілограмами - 2 200 кг! Це точна копія люстри, що прикрашала зал в 1887 році. А "зайва вага" взялася від того, що виготовлена люстра з більш надійних сплавів та матеріалів.
Сподіваймося, не впаде. Як не буде далі осідати і сам театр - свого часу в фундамент залили чимало рідкого скла.
