Довгий час обидві статуї стояли чорні-пречорні, і люди, певно, вважали, що так і потрібно.
А в 1987 році люди, що йшли чи їхали по Головній, почали протягом кількох місяців помічати, що біля аптечних скульптур пораються дівчина та чоловік. А статуї потроху скидують своє закіптявіле вбрання та освітляються. Невдовзі в грудні того ж року в газеті "Радянська Буковина", а в серпні наступного - в "Молодому Буковинці" (його редакція поруч з аптекою) з'являються статті про дівчину-патріотку.
Нею виявилася Ірина Вадимівна Коротун, архітектор за освітою, що працювала на той час в управлінні головного архітектора міста. Ірина Коротун потім розказувала в програмі "Місто моєї любові", що просто не могла дивитися на скульптури, що потрошечки руйнувалися. Їх час від часу білили вапном, фарбували то під срібло, то під бронзу, то просто покривали лаком. Нарешті, статуї стали ну завсім чорними. Коротун запитувала в завідуючого аптекою: чому вони чорні, адже в грецькій міфології про негрів не йшлося? Виявилося, що іншого кольору фарби, окрім чорного, в директора просто не було.
Скульптури відчищалися найпримітивнішим способом - шкрябанням, розігрівши перед тим паяльною лампою.

Ірину весь час питали перехожі, що вона робить, навіщо і чи немає в неї якогось більш цікавого заняття. Одного разу один з таких цікавих розговорився з Іриною, а невдовзі й сам приєднався до неблагодарної праці. Це був Микола Павлович, що проживав неподалеку від аптеки.
Ррозчищені статуї натерли воском - і вони знову стали такими, як і сто років тому. На постаменті знайшли напис: "Кроковський, 1882" - це допомогло дізнатися точну дату створення скульптур.

 А на найпрестижнішій вулиці міста - Кобилянської - неподалік кафе "Айвенго" з'явилася нещодавно аптека-музей. Звичайно, вона не така стара та знаменита, як її тезка на львівській площі Ринок, але теж досить цікава. Якщо не помиляюся, адреса закладу - Кобилянської 43. А тут вже точно не помиляюся: в цій будівлі аптека функціонувала ще за Румунії.
Тут теж, як і у Львові, можна не лише роздивитися баночки-скляночки з аптечним начинням та приладдям сторічної давнини (наприклад, звернути увагу на пузатенький горщичок з валідолом), а й закупитися по потребі необхідними цілком сучасними медикаментами.
З-під стелі кудись повз вас дивиться бородатий грецький добродій, люстра витончено-чепурна, ліпнина, схоже, збереглася ще з часів побудови аптеки.

Використано матеріали книги "Місто моєї любові" Василя Селезінки та статті Ігоря Чеховського.