Та найбільшого розквіту монастир зазнав, здається, у XVII столітті. Принаймні з того часу дотепер багато чого збереглося. Відродженням обителі займався архімандрит Ігнатій Шангін. Зрозуміло, що так як в Росії в той час панував наришкінський стиль, то й Солотча від моди не відставала. Два храми її - Предтеченська надбрамна та Святого Духа - зведені якраз в дусі наришкінського бароко.
Проти цих красунь собор Різдва Богородиці (зараз це найдавніша будівля комплексу), що походить з кінця XVI століття, видавався чимось архаїчним і прадавнім - а не пройшло й століття. А ще собор двостовпний, що досить нечасто зустрічалося в російській архітектурі тієї епохи - зазвичай склепіння підтримують чотири, а не два стовпи.
Надбрамна церква зведена в 1696-1698 роках ймовірно Яковом Бухвостом, відомим російським зодчим. В будь-якому разі,с поруда получилася гарною і ошатною.
Святодухівська церква походить з 1688-1689 років і приписується тому ж архітектору. Храм має велику трапезну, що робить його трохи схожим на терем. Обидві церкви щедро прикрашені кольоровими ізразцями (поливами) авторства московського майстра Степана Полубіса, різьбленими деталями. Дещо дисгармоніює з Святодіхувською церквою її простенька шатрова дзвіниця, відновлена в 1960-х роках. Раніше, певно, тут було щось більш вишукане.
Трохи далі за собором різдва розташовані покої настоятеля (XVII ст.). Гарна споруда, яку я толком не сфотографувала - саме через те, що серце кров'ю обливалося через купу голодних кошенят. Будете в тих краях - візьміть їм якийсь гостинець.
Чи знадобилися монастирю міцні стіни з кутовими вежами і бійницями (1688), я не знаю. Здається, життя тут текло спокійно, монахи тримали сяку-таку господарку, розводили коней і худобу - аж поки обитель не закрили після революції. Монастир - вже як жіночий - відновив свою роботу в 1993 р.
На фотографіях ількарічної давності церква святого Духа ще не нагадує білосніжного лебедя, а стоїть з пошарпаними часом та людьми стінами. Зараз же в надвечірній час стіни собору і мури навколо нього, здається, аж світилися. реставрували комплекс і в радянський час, в 1960-х.
Десь читала, що в монастир пускають лише під час служб, але насправді це не так.
