На Соборній площі кремля (не знайти її неможливо) зберігся храмовий комплекс, що включає в себе білокам'яний п'ятиверхий Успенський кафедральний собор (1672-1682), цегляну дзвіницю (1692), яка вважається НАЙБІЛЬШОЮ шатровою дзвіницею Росії (а Росія - країна, сповнена шатрових дзвіниць:)), та теплий собор Тихвинської ікони Богоматері (1776, перебудований в нео-руському стилі в 1861 р.). Неподалік соборів, на площі - найсправжнісінька школа, діюча 9але ж не влітку). Можна позаздрити дітлашні, що навчається в такому оточенні. Біля школи - нещодавно встановлений пам'ятник солунським братам Кирилу та Мефодію. Туристи його вже цілковито обжили і з задоволенням клацаються на фоні двох болгарів-просвітителів.
На багатьох ошатних, неначе в мереживо вбраних дерев'яних будиночках кремля - меморіальні дошки. Он особнячок на Соборній площі. Виходячи з пам'ятної плити, сюди до рідної сестри та зятя в 1910-ті роки навідувався великий російський письменник Іван Купрін. ще одна дошка повідомляє, що конкретно ось ця кремлівська вулиця названа на честь Героя СРСР Костянтина Костянтиновича Ісаєва, навіюючи асоціації з шпигунсько-радянським кінематографом.
По вул. Успенській, 28, вже майже біля самої П'ятницької брами, - жовтий будиночок з мезоніном, стара дворянська садиба в стилі провінційного російського ампіра. Це будинок Лукомнікових, давнього дворянського коломенського роду. Будинок досить скромний - типовий проект ще тих часів, але меморіальна дошка заставляє придивитися до споруди.
"День 16 липня 1936 р. Анна Ахматова провела в Коломні". Поет була тут дуже недовго, але місто їй сподобалося - а на фоні садиби Лукомнікових Ахматова сфотографувалася. Сидячи на траві, в світлій літній сукні та хустинці на голові.
До речі, навколо туристсько-привабливої П'ятницької брами - такий шанхай розвалюх, старих сараїв і якихось руїн, з епічними дикими котами, заіржавілими мотоциклами та нікому не потрібними коробками, що в браму і кремль чомусь відразу віриш: ні, це не муляж, це дійсно старі стіни. Проте, й без бардака поруч в це теж повірити просто: в брами реально доісторична на вигляд кладка, справжня-пресправжнісінька.
Також в кремлі можна побачити Брусенівський (XVI – XIX) та Ново-Голутвинський (XVI-XIX) монастирі (перший знаходиться на початку вул. Лажечнікова, ще одного відомого коломенця, біля будки охоронця, а другий - на Соборній площі, і біля його входу товчуться бабусі-попрошайки), Воскресенську церкву (XIV-ХІХ), один з найдавніших цегляних храмів Росії - церкву Ніколи Гостіного (1501), дві міські садиби, міську управу (ХІХ ст.), училище (саме в ньому зараз вже згадана школа) та кілька затишних, різнокольорових житлових будинків. Храми, щоправда, тут теж всі різнокольорові. В ампірній церкві Михайла Архангела діє краєзнавчий музей. Зовсім поруч з кремлівськими мурами та валом - надсучасний гігантський спортивний комплекс. Трошки дисгармоніює.
Під час міських свят на території кремля проводяться лицарські турніри, змагання лучників та бійців, народні ярмарки.
