Пастораль - це завжди трошки казка. В ній немає запаху перегною, мозолів на спрацьованих руках і передчасних болей в спині. Ну і нехай - пастораль теж має право на життя, особливо коли час її народження припав на кінець XVIII століття. Ну знаєте, порцелянові панночки і пастушки Буше, рокайлеві хмарки над палацами у стилі рококо, зачитування Ж.-Ж.Руссо і гра в пейзанок.

Найпрекрасніший зразок пасторалі, як на мене, знаходиться у Ленінградській області, в Гатчині, в величезному і трошки дикому палацовому парку. І це - дарунок. Велика княгиня Марія Федорівна захотіла потішити свого вкрай романтичного і похмурого чоловіка, Павла Петровича, майбутнього імператора Павла І, - і в 1780-х роках влаштувала йому сюрприз. А принагідно потішила і здивувала всіх, хто буває у Гатчині. Бо споруда, зовні схожа на зимовий запас дров, з якого дещо нелогічно стирчать водостоки, всередині виявляється чарівним будуаром в золоті і шовках. Не дарма друга назва Березового будиночка - "Багаття". На жаль, назва виявилася пророчою - в роки Другої світової війни споруда згоріла. Те, що відвідують туристи зараз - це відновлений за арзівними матеріалами в 1975 р. архітектором А. Кедринським павільйон.

Ще одна таємниця павільйону - кам'яний портал з колонадою "Маска" (1794, архітектор В.Бренна). З його боку здається, що попереду невеликий мурований палац. А за ним - оп! - і березові стовбури на купі. Бренна звів також березову браму, що вела до парку. Поруч з "Багаттям" розташовувалась кухня.

Імператор міг тут, на симпатичному блакитному диванчику, усамітнено відпочивати від натовпів і призначати таємні побачення. Ми можемо зайти, пофотографувати і послухати текст екскурсії, який невтомно повторює магнітофон у кутку.

Відомо, що в роботах зі створення "Багаття" брав участь французький художник А.-Ф. Віольє. Напевно, Зефір, алегорія теплого вітру на стелі, його робота.

Інтер'єр щедро прикрашений грізайлевими розписами, ліпниною і дзеркалами - таким чином розсували тісний внутрішій простір.