 |
|
|
|
|
|
Одне з найгарніших місць Росії. |
Де це: Росія, Московська область, Подольський район.
Карта.
Як добратися: маршрутками і автобусами зі станцій метро Південна і Празька або електричками до м. Подольська (180 тис. жителів, в кількох км. на південь від Москви). З автовокзалу Подольська (він поруч з залізничним) - рейсовим автобусом № 65 до зупинки "Дубровиці".
Своїм транспортом: 40-ий км Варшавського шосе, правий зворот. Від розвилки в Подольську - ще 2,9 км до самої садиби. Вказівників на дорозі достатньо.
Увага! Приготуйтеся до того, що щелепа відвисне. Тут неймовірно гарно.
До Росії ми ставимося традиційно прискіпливо і з острахом. Все правильно. Росію заробітчан і Росію західних туристів порівнювати навряд чи можна - це дві абсолютно різні країни. Я не знаю жахів, знайомим тим, хто тут працює на будівництвах чи в офісах - але й для простої туристки я проводжу тут забагато часу. В будь-якому разі Росію я бачу по іншому, аніж туристи чи заробітчани. І часом те, що я бачу, мене вражає. Найчастіше зі знаком мінус, але ж бувають і винятки.
Ось вам один з них.
Сюди я хотіла потрапити дуже давно. Ще десь році в 1990-му в журналі "Студенческий меридиан" я побачила похмурі, але вражаючі знімки Знаменської церкви. Це було настільки анти-православно, настільки по-бароковому і якось по західному, що не вірилося, що під Москвою може знаходитися таке диво.
Я тягнула Міка сюди кілька років - а витягла аж 22 липня 2007 року. Мені сподобалося. Йому, здається, теж :) Ще й з погодою пощастило: вітер ганяв небом хмари, настрій змінювався разом з освітленням, туристів було достатньо, але й місця вистачало на всіх.
В самому храмі продаються путівники двох видів: гарний з ілюстраціями за 10 баксів, жахливий і про-божественний десь трохи більше як за 3 долари. Тітонька-екскурсовод підійшла до нас сама і запропонувала непоганий ілюстрований путівник за 2,5 бакси. Його й купили.
Значить так. В межиріччі рік Десни (ІНШОЇ Десни, в них своя власна є) і Пахри, неподалік дрімучого лісу, в 1620-х роках, коли володів цими землями боярин Іван Васильович Морозов, стояла над рікою дерев'яна церква Іллі Пророка. Після смерті боярині земля перейшла до чоловіка його дочки Аксіньї - Івану Андрійовичу Голіцину. Вдова одного з його синів, княгиня Марфа Федорівна, продала маєток в 1688 р. своєму родичу Борису Олексійовичу Голіцину. Так-так, "дядьці" Петра І з 1682 по 1689 роки, що мав у своїх володіннях все Поволжжя. Борис Олексійович часто побував в Європі - і йому там сподобалося. Наскільки сильно, видно по церкві, яку князь звів в 1690 р. на знак примирення з царем (справа в тому, що Борис Олексійович був родичем фаворита царівни Софії, В.В.Голіцина - і бояри склали наклеп царю, начебто "дядька" підтримує царівну. Петро відсторонив князя від державних справ на якийсь час).
Дізнавшись про намір Б.О.Голіцина, Петро І сказав: "Хоч людина ти багата, а казною й я допоможу".
22 липня (так-так, ми теж там були 22 липня!) 1690 р. була закладена мурована Знаменська церква на місці дерев'яної попередниці. Ту не зламали - перенесли в с.Лемешево. При закладанні храму був присутній Петро І. Він навідувався в Дубровиці ще кілька разів протягом будівництва.
Роботи зі зведення святині йшли лише влітку, а зимою майстри в спеціальних казармах займалися різьбою по каменю, товкли скло, змішували його з вапном та алебастром для того, щоб кладка трималася добре.
Храм створювали російські, німецькі, швецькі та польські майстри - звідси й неканончіна для православних кругла скульптура в оформленні церкви.
Ім'я автора проекта невідоме. Думають, що це був польський або німецький зодчий. Відомо, що вже в 1697 р. церква була готова.
28 липня 1699 р. в Дубровицях побував секретар австрійського посольства Йоган Георг Корб і записав:
"Церква має вигляд корони і прикрашена зовні багатьма кам'яними статуями, які виробляють італійські художники...".
На знайденому в Оружейній палаті Кремля малюнку Дубровицької церкви, датованому 1785 р., є напис: "Архітектор храму був Тессінг". На жаль, хто такий Тессінг, науці все ще невідомо. :)
Є ще версія, що храм в Дубровицях будували італійські архітектори Джованні Маріо Фонтана, Хуберто Пандо і Бернардо Скала.
Церква зведена з місцевого білого каменю, її висота з куполом 42 м, висота самого купола 4,5 м, висота хреста - 4,6 м.
Основний мотив різьблення - рослинний орнамент. Деяка неповоротливість жестикулюючих статуй вказує на ймовірно німецьку роботу. Основу башти прикрашають вісім скульптур апостолів. Ці статуї найдовершеніші за всі. Інші - жвангелісти та святителі - лише намічені в камені.
Західний вхід в храм стережуть кам'яні Григорій Богослов та Іван Златоуст. Колись південні двері прикрашали статуї апостолів Петра і Павла, а північні - Бориса і Гліба (втрачені). Над західним входом помістили скульптуру Василя Великого.
В інтер'єрах - ліплені горельєфи на євангельські теми, які виготовлювалися відразу на місці. Купол колись був розписаний, відомо також, що в 1827-1828 рр. кріпак-художник Михайло Піменов, розписуючи купол, впав і розбився насмерть.
Між побудовою храму та його освяченням - роки й роки. Все просто: патріарх Андріан, як справжній православний, не давав дозвіл на освячення такого святотатського дива. Йому тут тхнуло католицизмом, а страшніше католицизма, як знають всі ісконнічки, немає нічого. Андріан помер в 1700 р. в Перервинському монастирі, а новим патріархом став митрополит Стефан Яворський, виходець з Київської духовної семінарії. Взимку 1704 р. церква в Дубровицях була освячена. На таке свято запросили всіх жителів на відстані 50 верст від Дубровиць. Приїхав і цар, привіз багаті подарунки святині - це був його останній візит в цей маєток.
Церкву відразу задум ували як літню. 140 років вона працювала без ремонту. В 1848-50 рр. храм було відреставровано під наглядом архітектора Федора Федоровича Ріхтера (1808-1868). Працювало під його началом 300 робітників. Іконостасом займався художник Т.П.Кісельов, хоругвями - майстер Степанков, панікадило та свічники поправив майстер Генріх Біерклунд, залізну решітку виготовив Соловьов, а шкафи та комоди - столяр Іван Малюшев. На все про все пішло понад 200 000 крб. Освячення відновленорго храму мало місце 27 серпня 1850 р.
В середині XVIII ст. біля храму була зведена дзвіниця, яка чомусь залишилася недобудованою. В 1781 р. в храмі було зведено теплий приділ.
Зараз, схоже, зводиться нова дзвіниця церкви.
Друга реставрація храму мала місце в 1966-80 рр. Інтер'єр реставрувався аж до 1990 р. З 16 жовтня 1996 р. храм є діючим. До 300-річчя освячення церкви в 2004 р. було вірдеставровано купол святині.
Палац поруч з храмом було зведено в середині XVIII ст в стилі бароко. Спочатку він був двоповерховим. Зараз в ньому розташувався місцевий загс. Розумно.
З чотирьох палацових флігелів до нашого часу збереглися лише три, з них північно-західний - практично в первісному вигляді. В XVIII ст. також було зведено П-подібний конний двір, чиї корпуса на кам'яному цоколі стоять і тепер.
На північний схід від церкви тоді ж було закладено насипний курган висотою в 20 м, колись обсаджений деревами. Зараз звідси відкривається чудовий вид на храм та садибу.
А ще є парк, більш-менш доглянутий.
Конний двір. Фрагменти інтер'єру храму. |
Види палацу та церкви. |
|
|
|
|
|
|
"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567
євровий - 5168757402858452
Patreon
Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.
Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю |
Розробник 
|
|
|
