Найнижчий ярус розписів - орнаментальний. Далі пішли сюжети з Біблії. Їх є аж п'ять поясів. В Румунії й побільше траплялося побачити, алей п'ять - це чимало. Тим більш при такому рівні збереженості.
Склепіння і два найвищих яруси (шостий і п'ятий знизу) присвячені сценкам з євангелія.
Четвертий знизу ярус - розписи на тему Діяння апостолів. Третій знизу прошарок зображень нарешті присвячений святому, якому дедикована церква - пророку Ільї. Нижче розташована ще одна біографія для неписьменних - опис життя в картинках учня Ільї, Єлісея.
Ці два яруси - Ілья+Єлісей - акцентують увагу головним чином не на катуваннях, як це ми бачили в Румунії, а на чудесах, які ці святі творили. Тут є возкрексіння з мертвих, допомога бідним (це ТЕЖ чудо?), лікування хворих... Та більш цікаві навіть не самі чудеса, скільки обставини,
за яких вони відбуваються: фрески наповнені побутовими деталями кінця XVII століття. Ось Єлісей воскрешує сина санамитянки (південна стіна): показане купання хлопчика та побутові клопоти служанки. Поруч - фреска, що зображає смерть дитини. Все відбувається на фоні жатви.
Подумається: пффф, та в Європі така побутовість церковних розписів зустрічається чи не скрізь, що тут ТАКОГО? А те, що це - не Європа. Це Росія, де кожен рух художника від канона міг вартувати йому карьєри і навіть, часом, чогось більш суттєвого за карьєру. Для Росії це ПЕРШЕ зображення селянського побуту на храмових стінах.
І ще деталька: зображаючи сцени з південного життя (Ілья, взагалі-то, не муромець і проживав набагатто південніше), художник справлявся з побутовими елементами як міг і як знав: ось пророк вибирає собі в учні селянського сина Єлісея. Воли запряжені в типово північно-російську упряж - а звідки міг художник з Костроми знати, як запрягають худобу в Палестині, він там ніколи ж не був?:)
Цікавими в церкві є й різьблені деталі, і неймовірний, нескінченний якийсь іконостас, царське та патріарше молельні місця (колись вони стояли в церкві Миколи Мокрого).
Коротше, мої рекомендації. Це варте того, щоб бути побаченим. Чесно.
