Координати: 48°46′52″ пн. ш.27°56′21″ сх. д.

Карта

Понад 1 тис. жителів. 

Діду моєму, Михайлу Никифоровичу, в Руданському б точно сподобалося. Знаєте це відчуття, коли дуже хочеться поділитися чимось з тими, хто давно вже не тут? Ось так і зі мною в Руданському було. По-перше, село мінімум з XVI століття називалося Жорнівкою - за назвою річки, колись значно більшої, яка через нього тече. Потім поселення стало Довгівці - начебто на честь місцевого пана Довганя. На Руданське його перейменували в радянський час, в 1922 році, на честь поета  Степана Руданського (1834-1873). Його "Співомовки" мій дідусь дуже любив. Руданський проходив у церкві Довгівців практику під час свого навчання у Шаргородському духовному училищі. Служкою був, коротше - і час від часу заглядав у "мальовану корчму", що стояла тоді в селі. Начебто і вірші там писав. При місцевій школі навіть працює кімната-музей поета-гумориста. Є й меморіанльна дошка на честь Руданського. 

По-друге, дідусь дуже любив пам'ятки архітектури - а Успенська дерев'яна церква в Руданському і є такою пам'яткою, хай про неї мовчать і офіційні реєстри, і краєзнавчі сайти. Прекрасний зразок подільської народної архітектурної школи, такий нечастий - сотні подібних храмів в царські часи були перебудовані у малоцікавому, чужому для українців синодальному стилі. Верхи так, під бляхою, стіни пофарбовані у блакитний колір (православні чомусь так часто роблять) - але це не найбільші гріхи, які можуть трапитися. Ви он на схожий храм в Стуфчинцях погляньте, самі переконаєтесь. 

Я не знаю, як так трапилося, що церква в Руданському не потрапила ні в які довідники (у каталозі дерев'яних храмів, який клав Василь Слободян, її теж немає). Адже і вигляд прекрасний має, і стиль витримано, і вік - солідний. Храм датується ще 1755 роком. Висока дзвіниця поруч, думаю, ровесниця церкви. І це все, що мені відомо про святиню з Руданського.

Тепер як її знайти. У центрі села, між автобусною мозаїчною зупинкою (її так і не декомунізували - і на ній все ще радянська символіка0 та монументом загиблим у Другій світовій війні вниз відбігає вуличка. Досить довго треба їхати нею, аж поки ліворуч не побачите спершу дзвіницю, а далі вже й саму церкву.