Карта
Координати: 48°45′25″ пн. ш.28°20′18″ сх. д.
Первісна назва села - Деревчин.
Відоме з XVII ст.
Понад 2 тис. жителів.
Мене давно тягне подискутувати про те, якими кривими і важкими шляхами добирається в Україну сучасна архітектура. У нас в Кам'янці в 2015 р. звели в каньйоні копію будинку над водоспадом, іконічної штуки Ллойда Райта, так її всі за останній писк модерну сприймають. А проекту скоро 90 років. Хочете аналогію? Цокати язиком на райтівський клон - це як вмикати на новорічних вечірках сучасне диво цивілзації, патефон.
Раніше архітектурну моду в маси штовхала церква. Так було, правда-правда. Та в незалежній Україні свіже церковне будівництво проасоціюється радше з неоковирним місивом з кубиків, яке зробив трьохрічний хлопчик, ніж з чимось по-спражньому актуальним.
Тому костел Діви Марії в Деребчині (1992-1999) - локальне архітектурне диво. Це не шедевр, куди йому до шедеврів, але це хоч щось сучасне, а не стилізоване абияк. В подільській провінції цілком собі навіть тягне на цікавинку, котра привела б в село туристів, якби в Деребчин хоч з якогось боку вела більш-менш пристойна дорога. Так, якщо згадати про Четфалву, там все значно гостріше, яскравіше і цікавіше, але в Четфалві угорці під боком, а на Шаргородщину архітектурній моді добиратися довго. Але дісталася ж!
Вінниччина завжди була досить католицьким краєм. В Деребчині теж добра третина населення - римо-католики. Свого храму не мали, до барокової розкоші в Мурафі - кілометрів з 10. Тому як тільки на хвилі перебудови з'явилося послаблення до релігійного будівництва, ним скористалися. Було це в 1989 р. В квітні 1990 р. вибрали місце під храм - на пагорбі над руїнами старого цукрового заводу. Першою справою спорудили чималий парафіяльний будинок, а далі вже взялися й за костел. На 1990 р. проект був і дійсно прогресивним, цікавим. Фундамент заклали восени 1991 р., стіни поставили в травні-жовтні 1992 р. Кошти на зведення храму збирало все село. На освячення костелу 27 червня 1999 р. зібрався не лише весь Деребчин, а й багато гостей з околиць.
В інтер'єрах все більш традиційно: неоготичний вівтар, простенькі гіпсові скульптури.
Колись в Деребчині був маєток Теодора Потоцького, який потім дістався родині баронів Масів. Від нього зберігся здичавілий велетенський парк, оточений подекуди старою кам'яною огорожею - і став з острівцем в центрі. На острів, зарослий вербами. веде ажурний місток.
В селі довгий час працював цукровий завод, але як і переважна більшість інших подільських цукровень, лихоманку останніх років він не пережив. Розвалили стіни, порізали на метал обладнання. І його шкода особливо: тому що історія цукроваріння в Деребчині довга і цікава. В 1871 р. Деребчин за 175 тис. карбованців купив у Марії Гогенлое-Шиллігсфюрст для свого сина Аріста такий собі Ернст Мас. В 1877 р. тяжко хворий і майже сліпий Мас-старший збудував у селі цукровню, яка в перший рік роботи виробила лише 36 тис. пудів цукру, а ще за два роки помер. Арісту Масу, крепкому господарнику, Деребчин дістався вже в 1893 р., після смерті матері. На той час цукровня виробляла 259 тис. пудів продукції на рік. Більшість деребчинського цукру йшла на експорт: його везли залізницею в Одесу, а далі вже вантажили на кораблі.
При цукровні працювала власна лікарня.
А.Мас, активний член Київського товариства сільського господарства, докупляв і докупляв до свого маєтку ділянки - щоб виростити ще більше буряків, картоплі та зернових. Мав великі фруктові сади, тваринницькі ферми. Руїни гуральні (1895) до цього часу стоять німим нагадуванням про минуле неподалік від костелу Діви Марії. На економії, котру називали Аристівкою на честь старшого сина, А.Мас звів цегельню.
22 десятини землі в Стрільницькій економії поміщик віддав під дослідні поля у 1888 р. Тут досліджували сівозміни та вплив добрив на грунти. Наступного року в маєтку запрацювала дослідна станція. При ній з 1892 р. діяла метеорологічна станція. У 1892 та 1897 рр. дослідна станція маєтку Маса нагороджалася золотими медалями Київського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, у 1895 р. - золотою медаллю імператорського московського товариства сільського господарства.
Всі дороги, які вели в Деребчин, були замощені бруківкою. Від цукровні до ст. Ярошенка було прокладено 18 кілометрів колії. Спеціалістів на підприємства запрошували з-за кордону, надавали їм у Деребчині житло. В 1889 р. в селі відкрилася перша церковно-приходська школа для хлопчиків. У 1897 р. запрацювала школа грамоти для дівчаток.
Помер Аріст Мас у 1903 р. у 67 років.
Вся та промислова велич Деребчина сьогодні - лише спогади. Шкода.
