Маневруючи між службовими будівлями садиби, ви виходите до центральної алеї регулярного парку, що веде до палацу. Палац попереду, там, за левами і декоративними вазами. Але оберніться - і побачите за листям дерев якусь рожеву споруду. Ось це і є Георгіївська церква.

Будувався храм в 1817-1828 роках, тому природньо, що у його вигляді царює ампір. За модою того часу, все вірно.

Церква хрестова в плані з витягнутою західною стороною та примикаючою до неї дзвіницею, з напівкруглою апсидою та кутовими прямокутними в плані камерами. Західний вхід акцентований чотириколонним доричним портиком зі спареними колонами, що несуть антаблемент.

Центральна частина церкви перекрита куполом, над апсидою конха.

 Храм, здається, діючий, але не щотиждня. Я заглядала у вікна - прикрашені рушниками ікони сусідують з якимись розставленими по периметру картинами, а більше побачити не вдалося.  

Виявляється, правий був Сергій Соболевський (саме він привіз мене в Качанівку), коли розповідав мені про небачене піжонство одного з цукрозаводчиків, який засипав цукром всю Качанівку - був такий епізод в історії палацу, був.

Таким чином вітав старшу дочку Олену з весіллям її батько, Павло Харитоненко - на заздрість всім гостям, які зібралися на весілля Олени та князя Урусова.

Зрада з бароном, дуель, розлучення - це все буде потім, а поки - снігом поблискують солодкі кристалики під ногами гостей і молодят, що прямують з палацу до церкви св. Георгія... Цікаво, які ж тоді були сукня молодої та пригощання на столах? Грошей Заритоненко не шкодував - Сергій казав, таким чином він викинув річний урожай буряків...

Молодята і зараз дуже люблять Качанівку - приїжджають сюди кортежами, фотографуються на фоні палацу, катаються в чепурній бричці, навіть знімають номери - ще нещодавно номери в готелі-гуртожитку в одній зі споруд заповідника коштував всього 30 гривень - і це за найкращий номер!

На пагорбі над найбільшим зі ставків садиби, Майорівським, стоїть дивна мурована біла споруда. Що це?

Зараз розкажу, але хвилиночку уваги - кілька слів про став. Знаєте, чому він називається саме Майорівським? А на честь чи не найпершого власника Качанівки, секунд-майора Качановського (чи Каченовського), який володів садибою у XVIII столітті, коли не було ще ані парку, ані палацу, лише природа, проте яка!

Добре, переходимо до альтанки. Автор "Руслана і Людмили", безсумнівно, бував тут під час свого побуту в Качанівці - альтанка славиться чудовою акустикою. Була ще одна причина навідуватися у споруду над Майорським ставом досить часто - її підвал був завжди наповнений напоями та наїдками для шанованих гостей сімейства Тарновських.

Глинку приваблювали не лише підвали, ставки та альтанки - в Качанівці композитор закохався в 15-річну Марію Задорожну. Кохання до дівчинки надихнуло його на створення найгарніших фрагментів відомої опери по казці Пушкіна. А виконував "Марш Черномора" та інші фрагменти опери вперше оркестр Тарновського з його кріпаків.