Нехай мене піддадуть остракізму і іншим страхітливим на звук речам високочолі естети і знавці, але П'ятницька церква в Чернігові на мене не справила сильного враження. Ну, тро-о-о-ошечки справила: храм відданий Київському патріархату, це було приємно побачити. Але храм виглядає не архітектурною пам'яткою, а муляжем.
Є багато прикладів, коли споруду, а то й цілі комплекси відбудовували в старих формах - і це більш-менш вдавалося (Варшава та ж). Атмосферу Середньовіччя в П'ятницькій допоможе створити хіба туман, присмерки і повна відсутність освітлення. Плюс відстань. Метрів так сто. А краще взагалі стояти за рогом.
Не виходить в мене повірити хору архітекторів і експертів, які співають осанну шедевру давньоруського зодчества, де поєдналися візантійська традиція і архітектура Київської Русі. В ХІІ столітті так рівненько, під лінієчку, не будували. Наше Середньовіччя по-домашньому злегка асиметричне. А цей храм витягнувся по команді "Струнко!". Чи пізнав би киянин Петро Мілонег, ймовірний будівничий церкви, своє дітище?
Хоча церкві (десь читала, що то була колишня трапезна П'ятницького монастиря) не звикати: її образ ще в 1239 році спотворювали татари, а відбудовувати П'ятницьку взялися чомусь аж в 1670-х коштом чернігівського "упиря", полковника В.Дунін-Борковського. Потім якось швидко пішло з реконструкціями: 1690-ті - і ще одна, за проектом архітектора І.Зарудного. Що було в ці 430 років поміж руйнацієї і виходом з руїни? Летаргія? І чи пізнала себе церква, коли вийшла з анабіозу - з усіма цими благопріобрєтьоннимі вишуканими барочними фронтонами і складної форми куполами, яких стало аж сім? Замість давньоруської традиції з'явився храм в стилі козацького бароко. Але й таким храм стояв недовго. Пожежа в 1750 р, знову відновлення, ще одне в ХІХ ст., після наступної пожежі, вже 1862 р., - вікна розтесуються, церква з трьох боків, південного, північного і західного, обростає якимись прибудовами. Параскева з стрункої дівчини перетворюється на обважнілу матрону з дітлахами, яка чимчикує на базар: ледь не з усіх боків церкву оточували крамнички і базарні ятки. Параскева ж П'ятниця не дарма вважалася покровителькою торгівлі.
Келії біля церкви, дзвіницю, трапезну монастиря розбирають у 1786 р. за наказом Катерини ІІ. В колишній обителі з 1789 по 1805 рр. діяла народна школа.
В Другу світову святиня постраждала більше, аніж в Батиєві часи: авіабомба, пряме потрапляння. Вже в 1943-1945 рр. були проведені антиаварійні роботи під керівництвом відомого архітектора П. Барановського + створюється проект по відновленню цієї майже квадратової, чотирьохстовпної і тринавної пам'ятки в первісних, добатиєвих формах.
Рекострукцію Барановський і Н.Холостенко закінчують аж в 1962 р. Плінфу для відбудови вигтовляють за старими технологіями (!!!! Про таку скурпульозну роботу кам'янецькі сучасні реставратори й не чули, певно). Нижню частину стін мурують старовинною, ще давньоримською кладкою "в ящик". Кілька автентичних керамічних плит на підлозі! На фасаді є плінфи з клеймами ремісників і навіть князів. Начебто на відкосах вікна у центральній апсиді навіть збереглися фрагменти давніх фресок з орнаментами (!).
(Фресок я не бачила. Я всередину зайшла, тихо постояла і вийшла. Тісно, йде богослужіння, неймовірно темно. Не хотіла лякати людей спалахом, а без нього нічого б все одно не вийшло). Не знаю от, а два входи, окремий для жінок, окремий для чоловіків, теж, напевно, відтворили?
Коротше, реставрація проходила не просто правильно, а взірцево-правильно. Чому споруда, котра в радянські часи слугувала музеєм, а зараз знову є храмом, все-таки не виглядає на щось СПРАВЖНЄ - не розумію. Шкода, якщо чесно.
Ну і легенда-десерт:
Коли батиєве військо вже увірвалося у Чернігів, єдина товстостінна П'ятницька церква продовжувала оборонятися. В храмі закрилися від ворогів жінки та малі діти. Хоч як намагалися східняки, а взяти церкву не виходило. Коли ж у монахів, які тримали оборону, закінчилася їжа і вода, вони піднялися на верхню частину храму - і кинулися звідти на списи загарбників.
Ах, і так: шукаємо пам'ятку одразу за міським театром, в самісіньокму центрі Чернігова.