English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Чернігів. Троїцький монастир
Листопад-2008. Вид на собор з дзвіниці.
Листопад-2008. Вид на собор з дзвіниці.
Так-так, попередній вид - саме з цієї дзвіниці,
попередній вид - з цієї дзвіниці

Хоч як давно я збиралася в Чернігів, та не привези мене сюди Петтіфоггер, я б ще стільки ж збиралася. А то й довше. Так що Володимиру - дякую. :о).

 

Це була приказка, а казка - ось вам.

Височенну дзвіницю Троїцько-Ільїнського монастиря видно з багатьох точок Чернігова  (в столиці рівнинного Полісся все-таки є натяки на рельєф, що не може не подобатися). Ця вертикаль, розташована на схилі давніх Болдіних гір, притягувала. На неї ми й орієнтувалися, добираючись до обителі повз одноповерхові дерев'яні будиночки зі ставнями на вікнах, на неї ми й залізли в першу чергу, як тільки увійшли на територію комплексу. Тим більш, атракціон не страшний навіть для таких боягузів висоти, як я, і не дорогий для таких як я жадюг - всього 2 гривні і понад сотня сходинок угору. А види звідти - ах!

 

Подвійна назва монастиря - Ільїнсько-Троїцький - пояснюється просто. Він справді складається з двох частин: більш давнішої Ільїнської обителі (ХІ ст., нижня частина тераси пагорба) та вищої, в-усю-силу барочної Троїцької обителі (XVII-XVIII ст.). В ХІ-ХІІ століттях цієї кам'яної розкоші не було: монахи тягнулися не до неба, а під землю, вириваючи в грунтах келії та переходи. Але про це поговоримо на окремій сторінці. :о) Свого часу обидви частини комплексу поєднувалися дерев'яною галереєю на кам'яних опорах, зараз же просто варто обігнути Болдіну гору, пробратися вузькою вуличкою... Але ж так, домовлялися, що на окремій сторінці, угу. :о).

Трапезна

Введенська церква

Найдавніша частина Троїцького монастиря - досить симпатична і абсолютно барочна Введенська трапезна церква (1677). Вона майже не перебудовувалася за свою понад 300-літню історію. А от перемальовувалася, напевно, безліч разів - і те, в що перетворили її ворота зараз, запросто налякає рафінованих естетів. За композицією храм є типовою трапезною (замітимо лише, що трапезні розповсюджені в Росії значно більше, аніж в нас, тому "типова трапезна" для мене, подолянки, не є аж такою типовою - в нас трапезних не будували. А от в Росії я таких храмів бачила чимало). Східна  частина споруди - це безстовпна однонавна церква, четверик нави за допомогою пласких парусів переходить в підкупольний восьмерик. З заходу до храму приєднаний тамбур з кухнею та службами. Північний фасад (той, що виходить на собор) відрізняється багатим декором. І хоча багато де трапезна до їжі вже жодного відношення не має (там не самі веселі трапези, бо поминальні обряди проходять), в Троїцькому монастирі в трапезній саме що їдять, про що і сповіщає графік харчування монастирських жителів.

По ідеї, навколо монастирської столовки мав би гуляти легіон вгодованих котів, але не було жодного. Поганий знак.

Троїцький собор

Наступна віха в історії комплексу, наступна пам'ятка архітектури - власне Троїцький собор, головний храм монастиря. В центрі (природньо - саме він грає першу скрипку), оточений дещо макабричними, позбавленими витонченості капличками-черепашками (початок ХХ ст., в стилі історизму) і баками з свяченою водою (з купою краників і аляповатим голубом на фоні неба). Так як після дзвіниці всі руки вимащені, до краників кидаєшся з цілком зрозумілою метою. Те, що ллється звідки, є настільки маслянистим, що потім дарма шукаєш ще якихось джерел води.

Ну, так от собор. Величний, цегляний, тринавний.  

Автором проекту та керівником будівництва був архітектор І. Баптіста. (Це одна з версій. За іншою, автором храму був А.Зернікау). Перший камінь заклали ще в 1679 р. Будівельні та оздоблювальні роботи у ньому були завершені в 1695 р. Пізнє, розкішне, вже в'януче бароко, яке от-от зійде з модної сцени навіть на наших теренах - як воно вже пішло з неї в Західній Європі. Та яким було те, первісне бароко собору, нам доводиться уявляти лише за результатами реставрації радянського періоду (автор проекту відновлення первісних форм собору - М.М.Говденко): після пожежі 1731 р. архітектура храму була спрощена. Зокрема, було розібрано 4 верхи з семи.

Наступна пожежа, яка потягнула за собою наступні спрощення, мала місце в 1808 р. Під час відновлення храму дерев'яні конструкції центрального куполу були замінені на металеві, а бароко собору розбавлене пануючим тоді в моді класицизмом. В 1849 р. чавунна підлога була замінена на дерев'яну.

Живопис ХІХ i XVIII ст. в інтер'єрах мені особо розгледіти не вдалося, як і скромну ліпнину: світла мало, людей на службі (неділя, ранок) - багато. А от мозаїки на зовнішніх стінах фотографуй - не хочу. Не хотілося, правда, але таки сфотографувала. :о)

Архітектори можуть цокати язиками від захвату - в храма дуже своєрідне планувальне вирішення, воно відрізняється для першого та другого ярусів, надаючи незвиклу виразність всій будівлі. Перший ярус - характерний для тринавних триапсидних храмів. Другий же - хрестовий в плані.

Дзвіниця, келії та інші споруди

Дзвіниця зведена в 1771-1775 рр. і налічує аж п'ять ярусів. 58 метрів у висоту! Витончений декор фасаду! Сторона квадрату в її основі - 17 м. Кожний ярус увінчується пишним багатопрофільним карнизом. На другому ярусі - численні дзвони, на радість численним туристам-дітлахам (я була якраз під час осінніх шкільних канікул).

 

Келії в південно-західному куті монастиря зведені в 1770-ті. Одноповерхові, Г-образні, з великим підвалом. Спочатку приміщення використовувались під кухню з лідником (аналогом сучасних холодильників). До них примикає будинок архимандрита. Ще одні келії, цього разу середини XVIII ст., раніше використовувались як господарський комплекс - і теж з лідником. Квадратовий у плані лідник - нечаста для України господарська споруда епохи бароко.  

 

Двоповерховий архієрейський будинок походить з 1750 р. і пережив чимало перебудов у ХІХ і ХХ ст.

 

Огорожа з брамами і баштами нагадала мені російські монастирі. З'явилася в кінці XVII -  середині XVIII ст. Східна башта перебудована в ХІХ ст. Від північної залишилися лише фрагменти.



Зайдемо?
Зайдемо?
Ворота - теж пам'ятка архітектури.
Ворота - теж пам'ятка архітектури.
Дзвіниця - головна вертикаль досить провінційного району
Дзвіниця - головна вертикаль досить провінційного району
Байкаря Л.Глібова тут так люблять, що аж позолотили.
Байкаря Л.Глібова тут так люблять, що аж позолотили.
Хоча це не єдиний промах колористів.
Хоча це не єдиний промах колористів.
Келії. "Ти ж службу пропустив, капєц!", - сказав один юний монах іншому, теж юному.
Келії. "Ти ж службу пропустив, капєц!", - сказав один юний монах іншому, теж юному.
В Троїцькому соборі.
В Троїцькому соборі.
Одна з башт огорожі.
Одна з башт огорожі.
Ще раз брама.
Ще раз брама.
Дзвіниця.
Дзвіниця.
Ще один корпус келій.
Ще один корпус келій.
Обидві церкви монастиря.
Обидві церкви монастиря.
Дзвіниця. малюнок Г.Лукомського.
Дзвіниця. малюнок Г.Лукомського.

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник