Вул. Шевченка, довга, дуже різна за забудовою - не саме очевидне місце для туриста в Чернігові. Але тим не менш подивитися тут є на що.

На наступній від центру зупинці по Шевченка ("Технологічний університет") буде романтичний палац Григорія Глібова, а попередня ("Стадіон ім. Гагаріна") теж має в арсеналі неоготичну пам'ятку. Невелика одноповерхова споруда за адресою Шевченка, 63, прагне наслідувати готичні храми своїми стрільчастими вікнами. Перші черніговські фотографи вважали будівлю вкрай фотогенічною: збереглось чимало листівок з її видами.

Тут містилася колекція громадського діяча і мецената Василя Тарновського, власника Качанівки. Магнат, який більшу частину свого життя розшукував і збирав старі предмети козацької доби, археологічні артефакти тощо, в 1896 р. заповів губернському земству свою чималу збірку без права відчуження, умовою поставив назвати музей власним іменем.

"Составленный мною в течение всей моей жизни музей местных древностей я желал бы, для верного сохранения их, передать в собственность и заведование Черниговскому губернскому земству с тем, чтобы он… был открыт для обозрения его публикой на основании известных правил".

Колекцію започаткував ще двоюрідний дід Василя Васильовича, Григорій Савович Тарновський. Він зібрав чималу бібліотеку, у картинній галереї мав оригінали Тернера, Ван Дейка, Айвазовського, Брюллова, Кіпренського, Шевченка. Батько В.В.Тарновського був гарно освіченою людиною, меценатом, котрий колекцію не лише успадкував, а й розширив. Тож і син його з малечку мріяв зібрати якнайбільше українських старожитностей. Цікавила його передусім територія Лівобережної України. Колекція ділилася на три розділи: доісторичний, великокнязівський (артефакти з розкопок міста Родень на Черкащині) і козацький (тут було все - від залишків будівель до церковних речей, від зброї до вбрання, від стародруків до гетьманських клейнодів). В збірці були приватні речі І.Мазепи, І.Скоропадського, П.Полуботка, С.Палія, Я.Лизогуба, Д.Апостола, О. і К. Розумовських. А ще автографи і приватні речі М.Гоголяі Т.Шевченка, модель першого варіанта пам'ятника Хмельницькому авторства М.Микешина, Крім власне колекціонування, матеріально підтримував журнал "Киевская старина", профінансував видання творів П.Куліша.

Збірка нараховувала понад 10 000 експонатів. Тільки пов'язаних з іменем Тараса Шевченка тут налічувалося 758 предметів (з них 285 - картини і ескізи Кобзаря). Тарновський мріяв відкрити музей у будинку полкової канцелярії, але влада не дала на це дозвіл, довелося шукати інше приміщення. До відкриття музею В.В.Тарновський не дожив - помер 13 червня 1899 р.

Під музей виділили ремісничу майстерню сиротинця на тодішній вул. Смоленській. Будівельні роботи завершилися в 1901 р. З 1906 р. музею присвоїли ім'я В.В.Тарновського. В ті часи це була дальня околиця міста - які там тролейбуси в 1900 році! Тим не менш, народ пішов - і колекцію дивились, і копії з картин змальовували, і наукові заняття проводили.

В радянський час Шевченкіану з чернігівської збірки перевезли до Києва (в Національний музей Т.Шевченка і у відділ рукописів Інституту літератури НАН України).

Ім'я Василя Васильовича Тарновського до цього часу носить обласний історичний музей на Валу. Основа його колекції - саме збірка родини Тарновських.

Через дорогу в гарненькому дерев'яному будиночку знаходиться обласний навчально-методичний центр культури і мистецтва.