English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Седнів
Тридільна Георгіївська церква в Седневі - унікальна споруда для України. Фото 19 травня 2010 р.
Тридільна Георгіївська церква в Седневі - унікальна споруда для України
Воскресенська церква в Седневі. Фото 19 травня 2010 р.
Воскресенська церква в Седневі. Фото 19 травня 2010 р.

Де Вію піднімали вії

Карта

Широта - 51.642, довгота - 31.562.

 

Де це: в 28 км на північ від Чернігова, по дорозі на Городню.

Що це: маленьке селище (3 т.ж.) з великою історією (відоме з 1068 року!!!) і цілою жменею цікавих пам'яток. В 2009 р. Президент України В.Ющенко підписав указ №943/2009 "Про деякі заходи зі збереження пам'яток історико-культурної спадщини селища Седнів Чернігівської області", в якому Кабміну наказано створити в селищі державний історико-культурний заповідник "Садиба Лизогубів" та провести реставрацію Воскресенської церкви, інтер'єрів Георгіївської церкви, впорядкувати парк Лизогубів. Також заплановано проводити щорічне літературно-мистецьке свято "Седнівська осінь".

А ще Седнів - вкрай високомистецьке селище. Цікавитесь кінематографом? Тут знімали "Вія", "Батальони просять вогню", "Михайло Коцюбинський". Любите живопис? Тут розташований Будинок творчості художників України. Не рівно дихаєте до поезії? Саме в Седневі гарно писалося Леоніду Глібову, саме тут він написав свою "Журбу". А ще тут бували Шевченко і художник Лев Жемчужников.

Стара назва Седніва: Сновськ. Тут протікає річка Снов. Надзвичайно підходить така седативна назва до цього спокійного місця. Сновськ був однією з найукріпленіших фортець на Подесенні, центром літописної Сновської тисячі. І городище (зараз там Георгіївська церква), і 60 з 315 (колись існуючих) навколишніх курганів розкопав археолог Дмитро Самоквасов.

Плюс: патріархальний спокій, привітне населення, приємні краєвиди.

Мінус: відгодовані, шалені, дикі комарі-монстри. Нападають великими добре організованими стаями. Залітають в рота і кусають за язик. Місцеві ще лякали якоюсь "мошкою", котра бешкетує в час цвітіння калини (якраз три тижні в травні). Мене мошка не зустріла. Ну, або я її. :о)

Як дістатися: від АС №1 в Чернігові (тієї, що біля залізничного вокзалу) приблизно раз на годину ходять в потрібному напрямку автобуси. Вартість проїзду в травні 2010 р. - 7 гривень 32 коп. Їхати до вказівника "САДИБА ЛИЗОГУБА - LYZOGUB'S MANOR", який вказує на вуличку, що відходить вбік від монументу солдатам, що полягли в Другій світовій. Біля вказівника починати кричати водію: "Випустіть мене тут!". Він вас провезе ще метрів 50-100 - до самої центральної з усіх седнівських зупинок.

Назад застопила першу ж автівку, що їхала повз. Дорога дуже навіть хороша.

Рекомендації: Рекомендую! Багато разів. Дуже багато. І зверху на купі рекомендацій - ще кілька. Ну дуже вже сподобалось. Навіть хочеться повернутися. :о)

P.S. Мої рекомендації адресовані в першу чергу жителям Західної України. Східняки і кияни й так вже в Седневі напевно побували. І їм там - теж напевно - сподобалося.

Георгіївська церква: тут фільмували "Вія"

Коли я підійшла поближче, виникло бажання зацокати язиком - але я не вмію цокати. Захотілося присвиснути від захвату - але й свистіти я не вмію. Довелося вголос сказати "Вау!". Все одно поруч на кілька десятків метрів не було живої душі - якщо не рахувати сумну псину біля храму, яку я чимось годувала через паркан.

Вау і є.

Жителі Седнева й самі розуміють: пам'яток в селищі багато, а найцікавіша - дерев'яна Георгіївська церква, відновлена з голочки кілька років тому. Такого незвичного дерев'яного храму я в Україні ще не бачила - і була здивована, що не лише на Закарпатті трапляються виточнені, високомистецькі дерев'яні шедеври. В Седневі в церкві відчутний сильний барочний акцент, а вежі-слупи роблять храм своєрідним, злегка-готичним, збагачують фасад і доповнюють вертикаль головного куполу. Загалом пам'ятка так і рветься вгору, до неба. Супер.

Тільки був і мінус: територія храму огороджена новим парканом, на воротах і обох хвіртках - новенькі замки, власники телефону "з питань відвідання храму" слухавку кидають, не піднімаючи. Ну і нехай: лаз через паркан я таки знайшла.

На території - чистенький, теж дерев'яний туалет і взагалі все якось не по-седневські. Вилизано, причесано - але зовсім безлюдно. І ще цистерни якісь в землю закопують.

 

Саме в інтер'єрах тридільної, тризрубної, прикрашеної різьбленням Георгіївської церкви фільмували головний фільм жахів СРСР - "Вій" з Наталею Варлей. З того часу місцеві навіть називали святиню "Вієвою церквою". Н.Варлей, літаючи в труні по храму, ледь не загинула - втратила рівновагу і впала. Леонід Куравльов (він виконував роль Хоми Брута) встиг підхопити партнерку біля підлоги. Акторка зламала ногу.

 

Коли точно звели цей незвичний храм, точно невідомо - але це сталося до 1747 р. Місце вибрали на найдавнішому седнівському (чи Снівському?) городищі, серед ярів. Звичайно ж, будували без жодного цвяха - задороге задоволення цвяхи для церквів того часу.

Реставрацію тут почали робити в 1974 р., але завершити роботи не вистачило коштів (7 тис. крб). В 2004 році поїдена грибком церква, яка довший час стояла покинутою, з пустими віконницями, без дверей, згоріла. Наступного ж року почалася її відбудова. Згорілі рештки розібрали повністю (на це пішов цілий рік) - і відроджували храм аж від фундаментів. Заодно добудували вежі-ступи на фасаді, котрі були до перебудови в 1852 р. Вежі-ступи зустрічаються на Лівобережжі нечасто, але для Чернігівщини були характерні - і для дерев'яного зодчества, і для мурованих споруд. Ялиновий гонт для верхів привезли аж з Карпат. Кожну дощечку прокип'ятили в оліфі та "веретенці" (це теж така спеціальна олифа).

Кажуть, реставрація велась з якимись помилками, була загроза, що відтворена церква впаде - не впала.

Середній об'єм зрубаної з сосни церкви восьмикутний у плані, стіни його нахилені досередини - здалеку це віддаля нагадує діжку. Баня має два заломи. Інтер'єр довелося вивчати через шпаринку для ключа - чисто, світло, сонячно, трохи пусто. Вівтар п'ятигранний.

В Седневі була ще одна дерев'яна церква, Покровська (1715), теж тридільна, з гарним кованим хрестом - храм загинув в 1962-63 рр.

Лизогуби і Шевченко в Седневі

Пам'ятник братам Лизогубам в Седневі

В 2009 році біля парадної брами маєтку Лизогубів в Седневі встановили пам'ятник братам Андрію та Іллі Лизогубам, "синам України", як там написано. Той самий не надто талановитий мікельанджело виготовив ще й скульптури Козацькій пісні, Леоніду Глібову неподалік альтанки тощо. Всі ці роботи досить прямолінійні - в будь-якому з значень слова, прості. Хоча щось я не про те.

 

Я пішла за вказівником до садиби, зовсім не звернувши уваги на інформаційний стенд в центрі селища, де була картоскхема всіх місцевих пам'яток. Тому і знайомство з місцевими пам'ятками я почала саме з родинного гнізда Лизогубів. Про цей рід багатої козацької старшини я вже згадувала на сайті. Садиба витягнулася вздовж високого і вкрай мальовничого берега Снову. В новішому палаці зараз місцева школа. Поруч - якись сільгосп-реманент, господарчі споруди тощо. Сам палац особливо не вражає - видовжена споруда кінця ХІХ ст., парковий фасад декорований башточкою з куполом, розташованою в центрі будівлі. Парк навколо затишний, але дерева переважно молоді. В часи Лизогібув парк прикрашали й фонтани, один з них, "Гетьман", славився висотою струї - кажуть, вище за петергофського "Самсона" була.

Цікавішою є стара кам'яниця з XVII ст. (перебудована в ХІХ ст., якраз тоді надбудована башта з зубцями і контрфорсами) біля Воскресенської церкви. Вона насправді двоповерхова, просто один поверх - підземний. Саме там зберігався арсенал та архів Лизогубів. Це приміщення ніколи не було житловим.

 

Лизогуби в спогадах сучасників виглядають інтелігентною родиною. Кріпаків тут гарно вдягали і годували, роботами не обтяжували. Правда, гарячкуватий Андрій Лизогуб міг і за чуба час від часу когось схопити - але йому під гарячу руку і власні діти потрапляли, такий вже характер був, не пощастило. Брат Іллі та Андрія Олександр Лизогуб (1790-1839) був композитором, зачинателем української фортепіанної музики. Ілля Іванович теж любив музику, гарно співав і грав на віолончелі, залишив по собі навіть кілька мелодій. А ще цікавився гідравлікою.

 

Саме до Лизогубів в Седнів приїздив у 1946 і 1847 рр. Тарас Шевченко. Меморіальна дошка на брамі, а також відразу ДВА позолочених бюста Кобзаря в парку - біля липи, виготовлений в 1957 р. скульптором Бистровським, і біля власне палацу, до якого метрів 60, - не дадуть забути, що тут шевченківські місця. Меморіальних дошок теж дві - ще одна є на палаці. 660-літня липа, яку називають шевченківською, до речі, кілька років тому таки впала - не дивлячись на металеві скоби. Тепер від неї залишилися якісь паростки, цілком собі життєздатні. Але не старі. Перший раз поет гостював тут, коли працював у складі Археографічної комісії. Вдруге вже просто приїхав у гості з початку березня до початку квітня. В Седневі були написані поема "Відьма" та передмова до другого видання "Крбзаря". Андрій Іванович, гарячий фанат поезій Шевченка, теж мав сякий-такий хист художника, його ікони висіли в Воскресенській церкві.

Лизогуби виділили талановитому гостю окремий флігель, котрий той називав "малярнею" - є версія, що це й була відома кам'яниця з XVII ст. Вдень Тарас Григорович малював (збереглося його зображення кам'яниці Лизогубів), вночі пив з челяддю, на обіди до братів приходив нечасто - богема.

Кажуть, місцеві панни дуже цікавилися молодим неодруженим поетом і художником, але геній на них зважав мало. Якось одна з дівчат позичила в подруги вишиванку, щоб вразити Шевченка. Той відповів кралі, що справжня українка одяг з чужого плеча ніколи не вдягне. Ех, Тарасе Гигоровичу, погано ви в секонд-хендівському бізнесі розбираєтесь!

Ще переказ про Шевченка в Седневі: начебто клав поет на стіл зернятко і казав: "Це цар". Поруч - інше зернятко: цариця. Ще кілька зерняток зображали почет. Потім засипав "царя" цілою жменею зерна - і пропонував слухачам відшукати в купці імператора. Андрій Іванович Лизогуб часом сварився з Шевченком через таку інформграфіку, а місцевий юродивий гриць (пам'ятник місцевому провидцю, котрий роздавав все зароблене бідним, а помер всього в 32 роки, стоїть біля церкви Лизогубів) накаркав поету біду. Коли поет виїхав з Седнева, його арештували, під час общуку було знайдено рукопис "Кобзаря". А Андрій Лизогуб в 1847 р. просив Шевченка лишити всі папери в Седневі! Кобзар же рішуче не бажав розставатися з портфелем з "Кобзарем". Попереду було 12 років в солдатах в Казахстані. А Лизогубам на пам'ять про гостя лишилося кілька картин авторства Шевченка. Писав поет своїм меценатам і зі заслання.

Церква з трьома назвами

Церква Різдва в Седневі, план

Коли від сабиди Лизогуба направляєшся далі, спочатку біля сучасної ферми трапиться велетенський дуб із залізними скобами. На табличці біля дерева так і буде написано: "Багатовіковий дуб".

Далі коротка, але приємна алея - і раптом якось нізвідки вигулькує праворуч приземкувата, масивна церква в дусі козацького бароко. Варіант з "нізвідки", цілком допускаю, можливий лише в теплу пору року - позбавлені листя зимові дерева покажуть церкву-гарнюню значно раніше. Стоїть споруда гарно, привольно - на давньому майдані, на невеликому природному підвищенні.

Розібратися, як насправді називається цей храм, важко. В фаховій літературі радянського часу споруду іменують церквою Різдва Богородиці. У вікіпедії фігурує посвята Благовіщенню. На дзвіниці висить неканонічного виду табличка, яка сповіщає, що перед нами Воскресенська церква єдиного канонічного патріархату всіх часів і народів. Ікона над входом до церкви теж натякає саме на воскресіння Ісуса.

 

За певними даними, цегляний хрестовий у плані храм Різдва Богородиці в Седневі звели на кошти родини Лизогубів ще в 1690 р., тож перед нами досить ранній зразок козацького бароко. Будівля слугувала родинною усипальнею Лизогубам, яких майже всіх поховали в крипті храму (начебто було 44 поховання). Склеп законсервували ще в ХІХ ст., а відкрили для чогось в 1924 р. Дуже швидко могили були пограбовані. Кажуть, забальзамоване, муміфіковане тіло Якова Лизогуба все ще зберігається в крипті церкви - вже пішло четверте століття як. Правда, певний час останки були в запасниках якогось чернігівського музею. не дуже пускала в храм простих козаків - ті могли потрапити досередину лише на великі свята - як і ми з вами, коли приїжджаємо в Седнів за сотні кілометрів, щоб поцілувати замок на дверях.

 

В 1796-1814 рр. тривали роботи з перебудови дев'ятидільної (!) церкви. Погляньте-но на її план: він схожий на квітку або зв'язану руками бабусі серветку. Купол на дворівневому барабані один, але який великий, якої складної грушевидної форми! Перекриття гілок - напівциркульні склепіння з глибокими клиновидними роспалубками. Храм може й не дуже щедро, але ефектно декорований нішами, напівколонами порталів, пілястрами в кутах. Своєрідність церкви - в високо піднятій покрівлі бічних раменів хреста. В 1970-80-х рр. святиня була відреставрована, було начебто розчищено фрагменти даніх розписів (хоча, здається, козацькі храми не розписували?). Начебто янголятка, які парять над вівтарем писалися з дітей Лизогуба, які померли ще немовлятами. (Я б сказала, скоріше в пам'ять про дітей, аніж з дітей).  

Дзвіниця з шатровим дахом, розташована поруч, дисгармоніює з церквою, здається чужим, дуже вже далеким родичем з північного сходу. Не козацька якась дзвіниця. І пізня - з ХІХ ст.

Церкву закрили в 1939 році. Віруючим повернули храм на початку 1990-х рр. Шкода, що ранком в середу 19 травня 2010 р. церква була зачинена: кажуть, тут екзорцизмом трішки балуються, до бісів звикли. Могли б і мене впустити, чого ж.



Брама маєтку Лизогубів
Брама маєтку Лизогубів
Садиба Лизогуба.
Садиба Лизогуба.
Lyzogub's manor in Sedniv, Ukraine
Кам'яниця Лизогубів з XVII ст.
Кам'яниця Лизогубів з XVII ст.
Всередині - класи
Садиба Лизогубів в Седневі
Георгіївська церква - красуня.
Георгіївська церква - красуня.
Sedniv, a wooden church
Тут любив бувати Л. Глібов
Тут любив бувати Л. Глібов
Найменш відома церква Седнева - Успенська (1860).
Найменш відома церква Седнева - Успенська (1860).
Слухавку кидають, навіть не піднявши.
Слухавку кидають, навіть не піднявши.
Вали Сновська?
Вали Сновська?
Тут навіть туалети сонячні.
Седнів. туалет
Навіть прості хати цікаво розглядати
Фрагмент будинку в Седневі
Луски як в дракона. Триголового.
Луски як в дракона
Бічні двері Георгіївської церкви
Бічні двері Георгіївської церкви
Воскресенська церква. Деталь.
Steinerne Kirche in Sedniw
Воскресенська церква в Седневі
Багатовіковий дуб
Багатовіковий дуб в Седневі
Типова седнівська хата. Кажуть, всі викуплені киянами, хоча я бачила чимало покинутих.
Типова седнівська хата.

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник