Та й зараз Лемеші, яким в 2009 році виповниться триста років, не дуже великі. Село і село собі, але...
Їдемо сюди за ще одним зразком українського бароко, щоправда, спотвореним пізнішими перебудовами. Церква, яку збудував видатний архітектор І. Григорович-Барський в середині XVIII століття, задумувалася як ротонда, стовп, башта і будувалася на гроші сина похованого на цьому місці козака Розума, графа Кирила Григоровича Розумовського, останнього гетьмана України (1728-1803).
Смак, вихований в Петербурзі, а може, присутній у гетьмана з дитинства, не підвів Розумовського. Це вже ті, хто в 1875 році добудували до церкви-башти з західного боку двоярусну псевдо-руську, аж щелепу зводить, дзвіницю і критий перехід, замість мізків мали в голові тирсу. Що було в черепах тих, хто збивав декор єкстер’єрів і заштукатурював храм, зможуть професійно визначити лише асенізатори. Добре хоч інтер’єр залишився неушкодженим. Хоча іконостас, який був майже рівнею козелецькому диву, не зберігся. Знищили вже після Другої світової.
Єдине, що залишилося - живописний триптих у запрестольній частині храму, відреставрований в 1984 р. Ще одну з ікон подарували собору нащадки Розумовських. які мешкають зараз в Великобританії.
До речі, щодо авторства Григоровича-Барського все не зовсім ясно: можливо, церкву звів А. Квасов або Семен Карлін.
