|
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/tl.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/tr.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/l.gif) |
Золочів. Замок. Королева. |
![](fileadmin/images/layout/r.gif) |
![](fileadmin/images/layout/bl.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/br.gif) |
![](clear.gif) |
![](clear.gif) |
|
|
|
Золочівський замок з неба. 12 червня 2018 р. ![Золочівський замок з неба. 12 червня 2018 р.](fileadmin/_processed_/csm_perspective_1c4140b2e4.jpg) |
Вид з валів Золочівського замку на Китайський павільйон (палац). 2 липня 2010 р.![Вид з валів Золочівського замку на Китайський павільйон (палац).](fileadmin/_processed_/csm_IMG_6831_e959585820.png) |
Герої нашої казки - Ян ІІІ і Марисенька - на картині Юзефа Брандта.![Герої нашої казки - Ян ІІІ і Марисенька - на картині Юзефа Брандта.](fileadmin/_processed_/csm_Wilanow_JanIII_Marysenka_1897_JBrandt_d7eaebc579.png) |
9 серпня 2011 р. Герой України, директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький повідомив ЗМІ, що 5 серпня о 14-00 внаслідок бурі впав дах на вхідному корпусі Золочівського замку. На його відновлення просять 3 млн. гривень. Доступ туристів до пам'ятни поки що неможливий. ![](clear.gif)
Давним-давно, 350 років тому, у Франції часів мушкетерів та хитрого кардинала Рішельє жила-була маленька дівчинка, і звали її Марія.
Чекайте, просто Марія?
Ні, не так просто – Марія Казиміра д‘Аркуін. Була вона дочкою капітана королівської гвардії та монаршої гувернантки, хоча в Версалі й шепотіли, що дівчинка – позашлюбна донечка королеви та її фаворита Конде. Так склалося, що цій тендітній дитині доля наказала покинути рідний край та відправлятися з почтом принцеси Марії Людвіги у далеку північну країну десь на межі цивілізованого світу. Адже принцеса от-от повинна була одружитися з королем Речі Посполитої Владиславом IV.
Марія Казиміра й гадки не мала, що пройдуть роки – і трон польської королеви дістанеться їй, а за нею потягнеться шлейф з легенд, переказів та бувальщин про найромантичніше кохання монаршої пари у центрі Європи... <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />
![](clear.gif)
Одна з веж Золочівського замку.![28.08.05](fileadmin/_processed_/csm_9813_0fa11ab28e.png) |
Кохання прив‘язало юну та звабну француженку до Галичини. Кажуть люди, дотепер привид Марії Казиміри блукає підземеллями золочівського та підгорецького замків. А не так давно у Золочеві об‘явився й новий потойбічний гість: Чорний Рицар тривожить спокій музею-заповідника, шукає щось у єдиному на Україні Китайському палаці. Хто знає, може, це коханий Ясь намагається знову побачити свою улюблену Марисеньку?
До трону Марія Казиміра йшла довго й важко. Любов Яна ІІІ Собеського та французької красуні спалахнула миттєво, ледь побачив 27-річний Ян у 1656р. у королівському палаці в Варшаві 15-річну красуню – і це полум‘я вони зберегли до старості. Та що за іронія – Марисенька за два роки виходить за іншого!
Потім Ян не раз зустрічав її у Замості, де вона жила з чоловіком, князем Замойським, п‘яничкою, хворим на подагру. Бич того часу – сифіліс – швидко доконав князя, невдовзі помирає мати Яна Теофілія, яка категорично була проти союзу сина з іноземкою. Шлюб Яна та Марії Казиміри 15 травня 1665р. вже не перешкоджав нікому (хоча у Варшаві подейкували, що за сприяння Марії Гонзаги закохані таємно обвінчалися ще до похорону Яна Замойського). Попереду – 30 років разом. З їх тринадцяти дітей виживе лише четверо. Майбутнє принесе війни, походи, коронацію та тріумф під Віднем. А які щемкі, ніжні листи він їй писав! З 300 опублікованих епістол 80 написано з Галичини. ![](clear.gif)
Король і через десятиліття обожнюватиме свою кохану Марисеньку, а от двір... Злі язики шепотіли за спинами монархів, що „Марися керує Яном, а вже Ян — Польщею”. Королеву відверто не любили: і походження, бач, недостатньо шляхетне, і іноземка, і до Парижа як додому вибирається інкогніто, називаючи себе маркізою де Жовква, і казну вряди-годи спустошує, як сарана, та ще й невідомо, чи не сама відправила за допомогою отрути свого першого чоловіка... Навіть те, що Марія Казиміра була кумою короля-сонця Людовіка XIV, який хрестив її сина Якуба, не покращило справи: відомо ж, намовляла Яна переїхати назавжди до Франції, де йому обіцяли титул маршала та орден Святого Духа.
Марія Казиміра доводила до шалу посполиту знать, вміло лавіруючи між нескінченними пересудами і придворними інтригами. Гордій та розумній королеві потрібно було хоч іноді відчувати себе в безпеці та спокої. Для усамітнення вона вибрала одну з літніх королівських резиденцій – фортецю у Золочеві, вотчину батька Яна — Якуба Собеського. Гоноровий магнат хотів залишити пам‘ять про себе: на кожному розі замку добре видно п‘ятикутні бастіони, що закінчуються сторожовими вежами, прикрашеними плитами з гербами Яніна, Годзава, Равич і Гербурт та літерами J.S.K.K.S.K. (Jakob Sobieski, Krajczy Koronny, Starosta Krasnostawski). Замок мав стати старому Собеському своєрідним монументом. Хіба він міг знати, що по-справжньому вдихне душу в ці похмурі стіни його невістка, істинна жінка-вамп свого часу?
Легенди навіть стверджують, що Марія хоробро захищала Золочівський замок під час турецької осади. ![](clear.gif)
Золочівський замок.![28 серпня 2005](fileadmin/_processed_/csm_9814_69a3f03ded.png) |
З чого ж почати пізнання таємниць замку? Давайте з потаємних ходів.
Володар фортеці та його дружина мали в своїй резиденції окремі кімнати. Вікна з покоїв пані виходили на зовнішній бік фортеці, де була охорона, бо саме з цього боку в стіні було зроблено потайні сходи до скарбниці, багатої на коштовності та золоті монети. А ключі від скарбниці носила при собі саме пані. За порадами тогочасних архітекторів, між двома половинами був ще один прохід: аби у пана роги часом не виросли.
Та якщо вірити певним романтично налаштованим людям, ці ходи — дитячі забавки в порівнянні з тим підземним тунелем, який начебто зв’язував замок з навколишнім світом. Хоча подібні легенди розповідають чи не у всіх українських замках, ця може мати під собою реальне підґрунтя. Хоча "начебто" - все-таки ключове слово. ![](clear.gif)
Особлива гордість Золочівського замку – туалети. Так-так, саме банальні нужники в часи Марії Казиміри були великою рідкістю. А золочівські ще й так майстерно зроблено, що їх вивчали й сучасні спеціалісти.
В 1690-х роках Марія частенько усамітнюється в Золочеві. Саме тоді з‘являється незвичний для Галичини Китайський палац завдяки пануванню моди на все східне. І хай високочолі дослідники знизують плечима, не знаходячи в споруді рис китайської архітектури, фантазія місцевих зодчих, які, звичайно, жодного разу не були за Китайським муром, породила унікальну та вишукану будівлю.
У 1696р. Ян ІІІ, переможець під Віднем, помирає, залишаючи свої галицькі замки коханій дружині. Та Марія не житиме у цих стінах. Неприязнь до неї серед шляхти нікуди не зникла, тож зникнути вирішила вона: спочатку обирає місцем проживання Рим, а потім поселяється у французькому замку Блуа, звідки цікавиться долею своїх маєтків. Щороку вона отримувала звідси звіти та доходи. ![](clear.gif)
Китайський палац. Вечір 6 травня 2006р.![Китайський палац. Вечір 6 травня 2006р.](fileadmin/_processed_/csm_chinapalace_4eb6aa87ab.png) |
Щороку вона отримувала звідси звіти та доходи. Кажуть, коли під час Північної війни у Галичині хазяйнували російські війська, королева була дуже незадоволена. А ще подейкували, що, побачивши прохолодну реакцію королевича Якуба на смерть батька, Марія накаже зробити детальний опис королівського майна, щоб Якуб не розікрав його. Доходило до трагікомічного: королева просила не одягати на покійника корону, щоб син її не поцупив з труни.
От така варіація старої казки про Попелюшку-Марію — на тлі замку, який на наших очах перевдягається з лахміття Попелюшки у розкішні королівські шати стараннями директора Львівської галереї мистецтв Б.Г. Возницького. Влітку 2004 року тут відкрито експозицію східного мистецтва, проводяться чайні церемонії та рицарські турніри. Крапки в історії Марисеньки немає: дітлахи з моторошним захватом переказують між собою свідоцтва відчайдухів, які бачили в підземеллях таємничу Білу Пані. ![](clear.gif)
Та Золочівський замок ховає за своїми стінами не лише цю таємницю. З цим місцем пов‘язані легенди (придумані сучасними екскурсоводами, що добре відчувають коньюктуру) про рицарський орден, що дотепер не дає спокою скарбошукачам та любителям таємниць: з тамплієрами. Аве, Ден Браун!
При вході на територію замку, зліва, відвідувачів вітають сірі кам‘яні велети. Розглянемо цих гостей з минулого докладніше. На сірому тілі філігранно висічено кілька рядків невідомою мовою. А поруч — терновий і маковий вінки, які переплелися, неначе дві обручки. Між вінками — акуратна дірочка. Тут завжди багато туристів: кажуть, якщо маєш таємне бажання, потрібно покласти до дірочки палець, подумати про бажане і швидко повернути палець довкола осі. Якщо бажання матеріальне, потрібно повертати в бік тернового, “мертвого”, вінка. Якщо ж романтичне — в бік вінка квітучого.
Працівники замку жартують: якщо бажання не здійснилося — значить, палець був не тим. Нічого не поробиш, треба їхати до Золочівського замку знову. Камінь полюбляють місцеві учні, особливо перед важкими іспитами.
Те, що копати про походження каменів особливо не треба, я вже писала ось тут. ![](clear.gif)
Ще одна замкова башта![Ще одна замкова башта. Золочів](fileadmin/_processed_/csm_9807_9794ce7d51.png) |
"Таємничі" брили привезли сюди з села Новосілки Золочівського району, де вони лежали в колишньому оборонному яру (фото яру - з іншими брилами та кінським черепом - за лінком).
Найбільший камінь, вагою 10 тонн, вдалося витягнути тільки з третього разу — у підйомного крана рвалися троси. За переказами (можливо, ці перекази придумували НЕ екскурсоводи), ці камені — все, що залишилося від зруйнованого у XVI столітті Новосілківського замку, збудованного вихідцями з Угорщини, нащадками багатого та могутнього ордену тамплієрів. Хто знає, може написи вкажуть дослідникам, де тамплієри заховали свої незліченні скарби. Де лише не шукали легендарні вози з сріблом, які вирушили з Парижу в березні 1314 року: і у французькому Катарі, і в горах Шотландії, і на східному узбережжі обидвох Америк...
Багато спекуляцій в пресі було з приводу того, що начебто невідомо, якою мовою зроблений напис. А шрифт, хоча й схожий на готичну інкунабулу, не є нею. Ще б пак - бідний художник не мусив лишати своїй коханій Зузанні любовних записок латинкою - це вже занадто б було.
У 2001р. у Золочівському замку побував референт Папи Іоанна Павла ІІ. Він висловив думку, що це старопольська мова, якою користувалися до середини XIV століття. Гарна версія, звичайно, але ж написи були зроблені в першій третині ХІХ століття :о).
А звідки ж ті вертіння пальцями в брилі? Ще одна легенда нагадує про себе - і тут вже немає сумнівів про участь у її народженні паней екскурсоводок: начебто в’язнем Новосілківського замку був легендарний Янусик, такий собі чесько-польський Кармалюк. У ніч перед стратою він бачив сон: вдасться знайти у своїй камері камінь з діркою — його найпалкіше бажання збудеться, якщо покласти туди палець і повернути довкола. Янусик відшукав потрібний камінь, а на ранок вродливому в’язню в камеру принесли тацю з мокрими хустинками. Він зв’язав їх одну до одної і втік із замку. Інший варіант легенди: Янусикові передали через дірку в камені хустинки закохані дівчата.
Як би там не було, Золочівському замку пощастило набагато більше, ніж Новосільському. А легенд для замкових туристів забагато не буває.
© Blacky
© "Бліц-Захід", грудень 2004р.
![](clear.gif)
|
|
![](clear.gif)
|
![](clear.gif)
![](fileadmin/images/layout/tl.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/tr.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/l.gif) |
Чудовий замок!![Двір замку в Золочеві](fileadmin/_processed_/csm_yard_e03576e4be.jpg) |
Макет з музею![Макет Золочівського замку з музею (можливо. робота Качура)](fileadmin/_processed_/csm_maket_01_db3c7048ea.png) |
На поч.ХХ ст.![Золочівський замок на старій поштівці](fileadmin/_processed_/csm_51_01_88e0f61e44.png) |
Ян ІІІ - чим не античний бог?![Ян ІІІ Собєський - чим не античний бог?](fileadmin/_processed_/csm_sobieski_01_67fc47ffb6.png) |
Ян, Марисенька та їх діти.![Ян, Марисенька та їх діти.](fileadmin/_processed_/csm_sobieski2_19e9fc58d4.png) |
Будівництво каплички. 1995р.![Золочів. Будівництво каплички. 1995р.](fileadmin/_processed_/csm_1995_17e0efff00.png) |
1996р. Вчителі музшколи Золочева насипають вали![1996р. Вчителі музшколи Золочева насипають вали](fileadmin/_processed_/csm_muzshkola1996_937c312e30.png) |
Добудовують міст. Червень-2006.![Так будували міст до золочівського замку в 2006 р.](fileadmin/_processed_/csm_mist_zloczow_a8a62ed758.png) |
Одна з башт в 1917 р.![Zamek w Złoczowie – zabytek](fileadmin/_processed_/csm_1917_zloczow_082fb26719.png) |
Інтер'єри замку![Інтер'єри замку в Золочеві](fileadmin/_processed_/csm_IMG_6767_01_2ee1505742.png) |
Макет хати з музею![Макет хати з музею у Золочівському замку](fileadmin/_processed_/csm_zolochiv-hata_fc6cb5e6e3.png) |
Tygodnik Ilustrowany (1860-ті).![Золочівський замок. Ілюстрація з Tygodnika Ilustrowanego (1860-ті).](fileadmin/_processed_/csm_ti_zloczow_2f7b4abecf.png) |
Замкова каплиця![Відроджена каплиця у Золочівському замку Собєських](fileadmin/_processed_/csm_IMG_6798_01_98e5093ab6.png) |
Ще інтер'єри![В Золочівському замку "рідних" меблів, на жаль, немає](fileadmin/_processed_/csm_IMG_6787_25b1d9c306.png) |
"Битва під Клушино" Альтомонте (копія)!["Битва під Клушино" Альтомонте (копія)](fileadmin/_processed_/csm_klushyno_619daeea8b.png) |
Білу пані я бачила. Ось цю.!["Біла пані" Золочівського замку](fileadmin/_processed_/csm_bila_pani_737dd4e326.png) |
Свідок нещасливого кохання з ХІХ ст.![Свідок нещасливого кохання з ХІХ ст.](fileadmin/_processed_/csm_kamin_tamplier_2c2ec090df.png) |
З путівника Ziemia lwowska (G.Rąkowski)![З путівника Ziemia lwowska (G.Rąkowski)](fileadmin/_processed_/csm_397_0960f346ca.png) |
|
![](fileadmin/images/layout/r.gif) |
![](fileadmin/images/layout/l.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/r.gif) |
![](fileadmin/images/layout/bl.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/br.gif) |
![](clear.gif) |
|
|