Вижниччина відома художніми народними промислами (вишивання, виготовлення килимів, обробка деревини, писанкарство). На території району можна знайти також кілька цінних археологічних, архітектурних та культурних об'єктів.
Коли виникла Вижниця, докладно невідомо. За однією з версій місто вперше згадується в літописах як Городок на Черемоші в 1158 році. За іншими даними, перша згадка про місто міститься у молдавському літописі за 1501 рік. З 1514 по 1574 рік місто знаходилося в турецьких руках. До 1774 року Вижниця була підпорядкована Молдавському князівству, пізніше - Австро-Угорщині.
Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало в 1767 році. Наприкінці XVIII ст., з початком розвитку лісової промисловості Вижниця стає важливим пунктом торгівлі лісом. По Черемошу і Пруту будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти через Бояни — на Бесарабію і Поділля.
У 1855 році Вижниця стала повітовим центром. Місто сильно постраждало в часи Першої світової війни.
З Вижницею пов'язані імена видатних діячів української культури: Юрія Федьковича, Корнелія Устиновича, Лесі Українки, Івана Франка, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Гната Хоткевича. Тут отримали путівку у творче життя народні артисти України Назарій Яремчук, Василь Зінкевич. З історією краю можна ознайомитись у Вижницькому народному музеї.
