Координати: 48°17′55″ пн. ш. 25°16′23″ сх. д.

Карта

5,6 тис. жителів. Перша писемна згадка - 1499 р. 

Іспас більший за свою метрополію, Вижницю. І за кількістю населення, і за площею. Розтягнувся горами на кілька квадратних кілометрів, поблискує новими вітринами у центрі, а на найкращому місці над селом стоїть маяком новісенька церква. Місце ідеальне для храму, видно аж з Франківщини (до якої, щоправда, лише Черемош перейти) - і проект дуже непоганий, гармонійний. Тільки от кольористика, тільки от матеріал, яким вже вкривають щойно збудовані стіни...

Ось цей храм-маяк - непоганий орієнтир для пошуку старішої іспаської святині, тризрубної і триверхої гуцульської Вознесенської церкви з 1856 р. Вуличка, що починається біля нової церкви, спочатку приведе до старого цвинтаря, а потім побачите і блакитну від жаху і лискучу від бляхи Вознесенську святиню. Дзвіницю, колись теж дерев'яну, побачите лише умовно: з традиційної карпатської споруди зробили велетенське неоковирне одоробало з мурованою вежею. На вежі негармонійний, не за розміром якийсь лискучий купол. Погано, Іспас, погано. Всі знають, які ви молодці, що багато жителів села у Другу світову війну, коли у липні 1941 р. члени профашистської організації "Кузі" перебили всіх євреїв у сусідніх селах Банилів та Мілієво, врятували сотню своїх односельців-іудеїв. Це все варте поваги, це добре. А те, що ви виробляєте з своїми церквами, не є добрим. Храми ж не лише ваші, храми належать всім, всій країні. І треба поважати право споруди бути собою, а не перетворювати архітектурні домінанти у сільські клуні.