Сталося. Я була на найвідомішому і найгучнішому українському карнавалі. Подія відбувалася, як і щороку, 14 січня в малесенькому буковинському містечку Вашківці Вижницького району в карпатських передгір'ях. Подія називається Маланкою, хоча свято нещасної римської великомучениці Маланії святкують напереддень, 13-го січня. Та за правилами, що складались протягом десятиліть, все вірно: починають на Маланку, догулюють на Василя (14-го січня).

А було все так:

Два протилежних полюси інформації від двох людей, яких дуже поважаю. Ігор Хома з одного боку: "Це круто! Ти не уявляєш собі! А потім вони КУПАЮТЬСЯ!!!!". Бен, розумник Бенедікшн_89 - з другої: "Таким пихатим панночкам, як ти, там немає чого робити. Уяви це собі: вони ж з 31.12 п'ють, не просихаючи! Там скрізь п'яні натовпи! Це просто ЖАХ! А потім вони ще й КУПАЮТЬСЯ!!!!".

Істина була посередині. Звичайно ж.

До речі, Вашківці Вашківцями, а Маланку святкує вся Буковина.

Впевнилася в тому, коли рано-вранці 14.01.06 їхала з рідного Кам'янця до Чернівців. В усіх селах за Дністром, починаючи з Атак і закінчуючи пихатими Боянами, ходили перебрані маланкарі. Зупиняли машини, танцювали на дорогах та біля хатин, ангели з широкими плечима та 45 розміром черевиків, більше схожі на дивакуватих наречених напідпитку, привітно махали водію автобуса руками, і їх крильця з старих штор так само привітно коливалися в такт. Музики з виблискуючими на сонці тубами та трубами збирались в гурти і почтом ходили за чортами та ведмедями. Правда, молоді значно більше подобаються гумові маски кінг-конгів та франкенштейнів, аніж випотрошені голови неповинних телят та кабанчиків. Прогрес.

Під'їзд до самих Вашківців був непростим. Жителі сіл з околиці прекрасно розуміють коньюктуру та вчаться ловити момент за барки. Дороги всіяні "патрулями" в масках, що вимагають гроші. Наш автобус відкупився гарненькою купюрою в 200 гривень. Цікаво, як швидко Робін Гуд із Чорториї зрозумів, що кольорові принтери вміють робити ого-го які штуки?

Найефекнішим з усього, що бачила, був чорний мерс в передмісті Вашківець. З його вікон намагалися вирватись на волю чорні ж надуті кульки з черепами і хрестами, а водій в чорній робі ховав обличчя за маскою мунківського "Крику" (якщо любите не живопис, а кіно, то цю фізію вам доводилося бачити у фільмі "Крик"). Стильно!

Окрема мова - про костюми. Традиційно їх робили самі хлопці. Вивернуть кожуха - ось і ведмежий тулуб, відріжуть від старого кожуха рукави, прив'яжуть до "тулуба" соломою - от і лапи. На голову телячу голову, на тіло ланцюг, та затягнутися міцно-міцно: "ведмедям" доведеться боротися поміж собою, тож треба пильнувати, щоб чужа "лапа" під ланцюг не пролізла.

Дівчат залучали лише для обшивання костюмів "козаків" та "вуланів". В австрійські часи, пише відомий чернівецький історик Ігор Чеховський, "козаки" підперезувалися синьо-жовтим поясом, а от за Румунії носити національні кольори влада забороняла.

Процитую ще Ігоря Чеховського (з газети "Свобода слова"):

"У Вашківцях був і чи не єдиний на всю Буковину костюм "бук-шандаря". Його історія - це своєрідне віддзеркалення історії самих буковинців. Колись давно служив у почесній варті цісаря Франца Йосифа вашківчанин на прізвище Курик. Хлопець вдався ростом нівроку - до двох метрів, менших ж бо і не брали на таку службу. Відслуживши, привіз із Відня додому розкішну парадну форму - шапка з "павою", "полети", себто еполети, гарний шкіряний ремінь. До цісарських цяцьок підібрали народну ношу - так і виник костюм "бук-шандаря". Кажуть, ту "паву" з "полетами" успадкувало ще й нинішнє покоління "бук-шандарів".

У Вашківцях віддавна існує і таке унікальне ремесло, як виготовлення масок. Старожили із захопленням згадують чудові маски роботи народного майстра Георгія Гараса (музей якого зберігає пам'ять про цього умільця), з пошаною називають імена майстрів Володимира Мігована й Володимира Леонтюка.

Вважається, що найкращі і найдавніші костюми та маски маланкарів збереглися лише на Горішньому і Гнатишиному кутах: тут і досі перебираються на "ведмедів" і "циганів", яких супроводжують "козаки" й "вулани". Натомість у Долішньому куті, який протягом останніх десятиліть "запанів", славні давні традиції дещо втрачені. До речі, зберегти традицію було дуже й дуже непросто. В радянські часи на переберію у Вашківці зліталася, наче ряджена "нечиста" сила, міліція аж із трьох довколишніх районів і влаштовувала на учасників ритуальних обходів облави, мов на диких звірів. Ветерани переберії охоче розкажуть із кілька історій, коли святкове дійство завершувалося для них у міліцейському відділку, а замість коляди, отримували 15 діб арешту "за хуліганство". Зате поява "дідів морозів" та "снігурочок" у ніч на 1-ого січня навіть заохочувалася, але совєцькі празники у Вашківцях так і не прижилися".

Крім костюмів традиційних, вашківецька маланка радує глядачів і гостро-сучасними мотивами - без них було б набагато сумніше.

 Скажімо, в 2002 році в Вашківці завітав Бен Ладен (і так тутт і лишився, судячи з Маланки-2006). Переберія-2005 перетворилася в помаранчевий майдан. Вашківчани влаштували чергове переголосування, возили в клітці Януковича та Кучму, висловили все, що хотіли, місцевому Ківалову та закидували єдиного кандидата від влади гнилими яйцями. В 2006-му році Майдан все ще був на місці, з наметами, плакатами та лозунгами. Хіт сезону. До цієї пори.

Українські комплекси випирають з-під масок опуклими язвами. Кілька років тому тут маланкували "партійці" свіжествореного блоку "Жиди за Україну". Ай як смішно...

В 2006 році на тісних вашківецьких вулицях були помічені цигани в кибитці, східні султани, що вклякали перед українськими красунями (Роксолани, де ви?), терористи в камуфляжі та зі зброєю, продажні судді. Піонери з голими колінами над білосніжними гольфиками обстрілювали натовп з рогаток, трактор возив клітку з боксерами, довгоногі "панночки" показували стриптиз...