Мілієве (Міліїве)

Координати: 48°19′38″ пн. ш. 25°17′24″ сх. д.

Біля 2 тис. жителів

Перша письмова згадка - XV ст. (чи то 1428 рік у хроніці Яна Некульче, чи то 1445-ий - у галицьких судових актах).

Назва чомусь бентежить. Мілієве. Звучить? Звучить. На старих картах - і взагалі Milie. І в підтвердження - оберемок водяних млинів на притоках Черемоша. Цікаво, чи збереглися. Може, назва від них, млинів - не дарма ж на картах є це mill на місці Мілієва? Гарна назва - і яка різниця, чи пішла вона від місцевого пана Міля, чи від мілин-мілєв на широкому і схильному до паводків Черемоші, чи таки від млинів. Колись тут було чимало римо-католиків та іудеїв - Мілієво дотягувало майже до містечка. Зараз це чималеньке село при трасі. Сусідній Банилів спеціалізується на капусті, ну а тут з традиційних промислів - виготовлення щіток.

Про місцеву триверху гуцульську церкву св. Параскеви (1885), колись давно дерев'яну, каталог Василя Слободяна мовчить. Та якщо уважно дивитися праворуч, прямуючи на Вижницю, можна в глибині села побачити страшну синю бляху. Такою цивілізовані народи оббивають клуні, а гуцулам і на святиню згодиться. Дика мода московського патріархату перетворювати куполи на недо-планетарії - щоб обов'язково синій колір плюс золото - в Мілієвому проявилася добротно так, на віки, жахливо. Золотком тут навіть кути церкви обробили. Шкода, що гуцули - як ті малі діти, тягнуться до всього, що блищить. Храми від такого страждають. Мілієвському можна сміливо давати першу групу інвалідності.

З костелом на краю села справи трохи кращі. Він і не костел - так, каплиця, зведена у 1927 р. Тоді у селі мешкало під сотню католиків - і добиратися їм з всілякої релігійної оказії аж у Вижницю було, певно, важко. У 1944 р., коли Буковину звільнили від нацистів, її взялися звільняти і від релігії. Хороша була задумка, шкода, що повністю її в життя втілити не вдалося. У міліївській каплиці влаштували музей села - і він діяв там півстоліття, аж поки у 1994 р. міні-костелик не повернули місцевим римо-католикам. Храм відремонтували, приєднали до парафії у Сторожинці, хоча й обслуговували його священики з Косова.