English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Броди
Кордон. 1910р.
Яка цікава Мері Попінс проїздом з Лондона у Броди...
І знову кордон, знову 1910р.

Пам'ятник Шевченку
Графіті
Вулиця Золота
Центр міста


Координати: 50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д.

 

ПОПЕРЕДЖАЮ!

Місто - дуже специфічне, і якщо в вас є можливість відвідати його з тим, хто закоханий у Броди або принаймні гарно знає історію поселення - не втрачайте шанс.

Броди відкриються тільки тим, хто по-справжньому захоче їх побачити, хто зуміє не звертати увагу на страшний стан синагоги, на запах сечі, що всотався в замкові стіни, на те, що кілька палаців міста недоступні простим туристам: там все ще базуються військові частини...

Я була тут тричі. Перший і третій раз з людьми, яких Броди не дуже й цікавили. Місто не видалося дуже цікавим. В свій другий візит я мала розкішних гідів: Софію Грачову і директора Бродівського краєзнавчого музею Василя Стрільчука.

Чи варто й казати, що саме в другий приїзд Броди здалися мені незвичайним містом з багатою на голосні імена історією і цікавими пам'ятками?

Добре, почнемо... (Більше старих і нових фото Бродів - тут).


 Історія з географією.

Вокзал. 1902р.

З 1902р. вокзал не дуже й змінився.

Карта

 

Броди - райцентр на північному сході Львівської області, на межі Галичини і Волині, біля підніжжя Подільської височини .  Населення десь трохи більше за 20 000 чол. Лежить місто над річкою Суховилкою, що впадає в р.Стир. Біля мікрорайону Старі Броди Василь Стрільчук показав мені, де ж були ті давні броди, які позичили місту свою назву.

Розташований райцентр чудово: сто кілометрів до Рівного, 93 км до Львова, 76 кілометрів до Тернополя і 110 до Луцька. Пуп Західної України. :)

Таке специфічне положення Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де розвивалась торгівля. До 1918 року тут проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією.
Процитую фрагмент статті про місто з "Поступу": Через Броди проходять важливі залізничні та автомобільні шляхи. А також тут перетинаються важливі потоки енергоносіїв. Зокрема нафтопроводи "Дружба" і Одеса-Броди, який має бути продовжений далі до польського Плоцька. Район в основному сільськогосподарський, промисловість тут не дуже розвинена. Ми даємо всього близько одного відсотка товарної промислової продукції області.

Пам'ятник Петру Полтаві

Пам'ятник Петру Полтаві

 Що ж, тепер туристам зрозуміло. як і звідки добиратися до райцентру. Поговоримо тим часом про історію міста. 
Іноді будемо підглядати, чи все правильно пишемо, на сайт міста.


На околицях Бродів зустрічаються археологічні знахідки, які відносяться до кам’яного віку (ХІІ тис. до н.е.), але це цікавить хіба археологів. В період Київської Русі на території Старих Бродів існувало поселення, яке вперше згадується у „Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям”. Між іншим, там йдеться про переговори, які відбувалися в Бродах між Мономахом та Володимиро-Волинським князем Ярополком Ізяславичем в 1084 р. Дату взяли як зручну для відліку історії міста, саме ці цифри зустрічають гостей Бродів на під'їздах до поселення. Наступного, 1085-го, року князі знову зустрілися в Бродах, щоб обговорити своє князівське життя-буття.

Броди вже в той час лежали на важливому шляху, який сполучав Пліснеськ (велике місто Галицького, а згодом Галицько-Волинського князівств, а зараз - василіанський монастир поблизу Підгірців) з шляхом Володимир - Київ.

В 1241 році Броди були знищені татарськими ордами хана Батия - як і фактично майже вся Україна. В XIV ст. почалася чехарда з власниками, місто на прикордонні переходило з рук одної держави до іншої. В 1380-х роках з'являється укріплення, на той час, ймовірно, дерев'яно-земляне, яке мало захистити населення Бродів від частих таарських нападів (поруч бо Чорний шлях).

З ХV ст. місто увійшло в Польське королівство. Поселення починає зростати - і змінює назву на Любич. Первісна назва перемогла нову в XVII ст. - де там Юнг з його колективним несвідомим?


Макет міста Бродів з краєзнавчого музею

 ...


Як виглядало місто в ті часи, чудово демонструє діорама в Бродівському краєзнавчому музеї (він на площі Ринок, неподалік від відновленої часової вежі, обов'язково зайдіть, там досить цікаво!).

Так, а ну чого, власне, Любич? Спробуймо розібратися. Назва була в силі з 1584 по 1629 роки. Перейменував поселення тодішний його власник Станіслав Жолкевський – від назви родинного гербу “Любич”.

А про прото-місто, про давні Броди і Ю.Коженьовського читаємо тут.

В 1584 році Броди отримали магдебурзьке право і дозвіл проводити три щорічних ярмарки і два торги на тиждень. Містом управляла місцева рада. Один із членів ради призначався магнатом, інші вибиралися населенням міста. Привілеєм 1633 р. Бродам розширено право на самоврядування в такому ж об'ємі, як Львову, Кракову, Любліну і Торуню. А ще був такий хитрий привілей як право складу. Місто За ним всі купці, що проїжджали повз Броди, повинні були зупинятися тут на три дні і виставляти товар для оптового продажу. Природно, все це сприяло розвитку міста.

Де велика середньовічна торговиця - там і вірмени. Тут теж проживала вірменська громада (як і в Кам'янці, Жванці, Львові, Язлівці).

 

До 1787 року Броди були центром окружного уряду, а після перенесення його до Золочева вони були підпорядковані Золочівському округові. З 1866 року місто стало центром Бродівського повіту.

 

Це зараз Бродівщина відстала в промисловому плані, а в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. сяка-така промисловість тут була: фабрика свічок, цегельні, 6 парових млинів, спиртзавод, вапнярки, підприємства, що виготовляли півфабрикати з кінського волоса і щетини (сировину привозили з Росії, а продукцію експортували в Англію, Францію та інші європейські країни).


 ЗАМОК

Замковий палац перед Першою Світовою

Замковий палац перед Першою Світовою

Більше фото замку (старих і нових) див. тут.

 У Бродах можна оглянути земляний оборонний вал XVIIст., залишки двох п‘ятикутних бастіонів (архітектор Андре дель Аква - його ім'я вам не здається знайомим, ви мабуть чули про інші його споруди: скажімо, замок у Підгірцях).

Мурований замок тут існував з кінця XVI ст. 1629 року Броди стали власністю Станіслава Конєцпольського, який і перебудував існуючі укріплення міста на цитадель.

В 1630-1635 рр. Броди були містом-фортецею, збудованою за зразками нового голандського фортифікаційного мистецтва (див. план твердині. Здалеку він виглядає як зразок для вишивання ажурної серветки. Це я так невдало пошуткувала).

В проектних працях брали участь, певне, Гійом де Боплан (все ті ж самі Підгірці - плюс ще багато замків Західної України, скажімо, Барський) та А. Дель Аква. Отже, як і Збараж, Броди свого часу були збудовані як ідеальне місто-фортеця, де всі вулиці були паралельно-перпендикулярні одна одній.

Бродівську фортецю вісім тижнів не міг здобути Богдан Хмельницький у 1648 році. Твердиня постала в західному кінці міста, з іншого боку її захищали болота і ставки. Фортеця була яскравим прикладом оборонної споруди раннього бароко. В плані це був п‘ятикутник, оточений глибоким земляним ровом. Укріплення складались з 5 бастіонів і куртин з казематами в товщині валів, виконаними з цегли та каміння. Усіх казематів, враховуючи шестигранні, налічується 75 (!!!). Бастіони простотою своєї побудови нагадували аналогічні споруди вже згаданого Підгорецького замку.

План замку

План замку

В‘їзд до замку здійснювався через підйомний міст з боку міста. Казарми з сторони дитинця мали старанно виконані з каменю елевації. Ритм подвійних пілястрів і аркад поміж ними, вписані в них вікна та оздоблені рустикою портали нагадували італійські зразки. Приміщення в казармах, під хрестовими склепіннями (збереглись до нашого часу - див. фото поруч) мали анфіладне сполучення. В шестигранних бастіонах склепіння були пальмові. Казарми були призначені для розміщення війська, склади та інші господарчі потреби.

Комендант фортеці жив в дерев‘яному будинку на території замку.


Фортеця витримала напад козаків 1648 р. (ну, я вже про це згадувала...) Пізніше війська турецькі та татарські обходили цей фортпост стороною. Онук гетьмана Конєцпольського відписав Броди Якубу Собєському, який в свою чергу продав цю маєтність в 1704 р. Потоцьким.
Фортеця, спустошена російськими військами, занепадала, і в середині XVIII століття була перебудована Станіславом Потоцьким на пізньо-барокову резиденцію. Тоді і з‘явився вздовж північної куртини палац, а з сторони міста – гарна брама з годинником (не збереглася). В центрі замкового подвір‘я і дотепер зберігся цей палац – досить скромна в архітектурному плані велика двоповерхова споруда з бічними ризалітами. Він побудований з цегли, оздоблення виконані з пісковику. В 1755 році в палаці відбулося весілля дочки Станіслава Потоцького. А зараз його приміщення займають якісь бродівські організації.

Замкові каземати-2005.

Замкові каземати-2005.


1772 року Броди відійшли до Австрії. В 1812 році Вінцент Потоцький за наказом австрійського уряду розібрав фортифікації з сторони міста – разом з надбрамною вежею, двома бастіонами і равеліном. Приблизно в 1833 р. Броди купив Ян Казімір Молодецький, в руках його внучки Ядвіги, дружини Адама Рижщевського, палац залишався до 1939 р. Останні власники палацу відбудували його після пошкоджень, завданих російською армією в 1915 та 1920 рр.


Фортеця знаходиться на вулиці Шкільній. Довгий час замок в Бродах займала військова частина, що вкрай негативно позначилося на стані пам‘ятки. Все свого часу було проштукатурене – не відчуваєш тут того звичного навіть для ледь животіючих в найжахливішому стані руїн духу старовини. Зараз все стоїть запущене, як каземати, так і цементні гаражі на території, яка заросла деревами. Пам‘ятка прилягає до міського базару – і саме до фортеці базарники ходять (не з ексурсіями!), коли виникає конча потреба спорожнити сечовий міхур. Амбре при вході до замка просто надзвичайне :((. Єдине, що вказує на давність споруди – це різний портал в одному з бастіонів. Загальне враження від Бродівського замку досить неприємне – а мене важко неприємно здивувати виглядом фортечних руїн :((.


 ОБОРОННА СИНАГОГА

Травень 2006
Синагога в Бродах
Синагога в Бродах

Травень-2006. Синагога. А так було раніше.



Не можна не згадати й кам'яну оборонну синагогу 1742 р. Зведена на місці своєї дерев'яної попередниці, яка померла в пожежі. Реставрація споруди мала місце в 1777р.

Синагога в плані квадратова, головний об'єм кубічний, зального типу. З заходу та півночі до головного об'єму примикають одноповерхові прибудови. Схожа споруда з південного боку не збереглася. Будівлю увінчує аттик, декорований глухою аркадою. Фасад прикрашають пілястри тосканського ордеру.

 

Стан споруди жахливий: після пожежі дах будинку обвалився, все дуже запущене. Поруч з синагогою кілька п‘ятиповерхівок та дитячий майданчик. Певно, місцеві дітлахи граються там в схованки.


 ІНШІ ПАМ'ЯТКИ МІСТА


 Орест Мацюк згадує урочище “Заставки” у Бродах – місце давньоруського літописного міста. Хоча мене особисто археологічні пам'ятки цікавлять значно менше архітектурних.


Серед інших пам‘яток - не рахуючи характерних для всіх колишніх австро-угорських містечок України багатодекорованих будинків часів сецесії – варто оглянути оборонну церкву Богородиці з 1600 р. (старий польський путівник згадує, що сліди її пізньо-барокової реконструкції роблять споруду схожою на храм св. Миколая у Львові), Троїцьку церкву і дзвіницю 1726 р., церкву св. Юра XVI-XVII століть з високохудожнім іконостасом в стилі рококо (це я знову цитую польський путівник 1920-х рр., можливо, до нашого часу той вівтар вже не зберігся). З нею, до речі, було так: в літературі я знайшла згадку про якийсь монастир бернардинців у Бродах з костелом Воздвиження хреста 1594 р. Розпитування населення спочатку ні до чого путнього не привели: ми й до фортеці потрапили лише після того, як поцікавились її місцезнаходженням у трьох (!) аборигенів, які божилися і клялися, що ніякого замку в Бродах немає і що це я, певно, не в ті Броди потрапила (!!!).


З костелом справи були ще гірші. Всі направляли нас до якогось храму, що ще будується (католики ніяк не закінчать будівництво свого храму), аж нарешті, хтось спитав: ”А це вам той костел потрібен, де була спортивна школа, так?” Певно, так.
Але пояснювали вкрай незрозуміло, тому прийшлось розпитувати знову. “А, це зараз церква, а раніше там був костьол. Так?” Хм... можливо. Знову кружляємо вуличками, так нічого і не знайшовши. Нарешті якась усміхнена панночка пояснила нам все: повз той екс-костел, ака екс-спортшкола, ака греко-католицька церква ми вже рази три проїхали (це вулиця Ентузіастів, 1). Отак от :)).
Добре, з пам'ятками розібралися, а як тут з туристичною інфраструктурою? Я двічі ночувала в Бродах, в готелі (адресу не скажу. питайте місцевих). Дешево і чисто, а от із звукоізоляцією справи кепські. Готель в 2005-2006рр. було відремонтовано. Напроти нього - кафе з фантастично низькими цінами.


А зараз я, як то в мене водиться, знову почну вас грузити інформацією з старих, ще 20-х років, путівників цими краями. Порівняємо. як було - і як є. Отже:
Броди - місто повітове з населенням у 11,708 чоловік. До залізничного дворця з міста потрібно добиратися з кілометр, але бажаючі можуть взяти дрожки за 1/2 злотого. Готелі: Bristol, Grand, Odessa, Schapiry i Europa, ціна за кімнату - 4 злотих. Ресторани: Маєрановського, Bristol, Grand i Kiepperа. Сніданок можна купити у Маха, в "Народній Торгівлі", Іваніцького та Вайссмана.
Є відомості і про парафіяльний костел (1596) в стилі скромного (гм) ренесансу, відновлений пізніше (про нього я вже говорила вище). Згадується так званий Червоний Кляштор, давній домініканський монастир XVII сторіччя.
Про нього я ще згадаю на сторінці, присвяченій Лешніву.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник