English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Старі Броди: передмістя райцентру.

 І золотий олень!

Палац в Старих Бродах

На фоні вагітного зливою неба лісництво виглядає казковим палацом. І навіть це позолочене одоробало його не псує.


Про те, що в Бродах зберігся замковий палац, знає чимало туристів. Про те, що крім того палацу в місті є ще кілька залишків магнацьких резиденцій, знають хіба що спеціалісти та місцеві жителі.

 

Приміром, про ось це родинне гніздечко шляхетської родини Тишкевичів (див. фото ліворуч) я б і не дізналася, якби не чудова екскурсія директора Бродівського краєзнавчого музею Василя Стрільчука. Саме цей юний та розумний патріот рідного ркю повів нас з Софією кудись подалі від центру (попередьно показавши мені і його :о)).

 

Кількахвилинна подорож тихими вуличками від ринкової площі. Десь з правого боку шуміли під'їжджаючі до бродівсього залізничного вокзалу потяги, ми проминули кілька цікавих сецесйіних невеликих кам'яничок, перетнули залізничну колію - і опинилися в передмісті райцентру, районі, що називається Старі Броди.


 Розшифровка топоніма: біля витоків.

Ось вони, ті легендарні броди, які позичили місту назву.

Ось вони, ті легендарні броди, які позичили місту назву.

Саме з цього передмістя колись давно і почало відраховувати свої літа місто Броди. Ось воно, ядро давнього поселення.

Пан Василь веде нас кудись поза хатки Львівської вулиці, ліворуч, до чималенького ставу, обсадженого тополями. (Називається, здається, "Бугай". Асоціації з великою рогатою худобою не в тему - йдеться про птаха-бугая). Десь тут і знаходились ті кілька бродів на річці з образливою назвою Бовдурка, біля яких і почали давно тому селитися люди. Броди в заболоченій рівнинній місцевості - штука потрібна. А тут тим більш зливалося в один відразу два потоки - в Бовдурку вливалася річечка Суховилка.

Поселення зростало, а назвою йому послужили вони ж - броди.

(Докладніше про знахідки археологами старих бродів-переправ читайте тут).

 

Перша згадка про місто відноситься до часів Київської Русі: в відомому всім за шкільною програмою "Повчанні дітям" великого князя київського Володимира Мономаха згадані і Броди.

Недаремно князь згадував цю осаду: тут відбулися дві зустрічі між Мономахом та Ярополком Ізяславичем,  князем з Володимира-Волинського. Сталося це в 1084 та 1085 роках. Перша дата тепер вважається офіційним роком заснування міста. Не дуже точно, звичайно, але все одно: вік поважний!

Розвиток Бродів поблизу бродів було перервано монголо-татарськими агресорами, яких привів на Україну хан Батий в 1241 році. Кілька наступних століть про місто нічого не чути.

 


 Що маємо зараз.

Альтанка на ставку позаду палацу.

Альтанка на ставку позаду палацу.

Польське місто Броди росло та розвивалося північніше свого давнього попередника. Та і в Старих Бродах життя не затухало.

Доказ цього - гарненький, густо прикрашений ліпниною палац Тишкевичів, в якому зараз розташувалося Бродівське лісництво. Ця ошатна споруда виросла, напевно, наприкінці ХІХ столітття. Гарний двоповерховий ганочок з колонадою, що підтримує балкон другого поверху, естетськи закручена віньєтка гербу на фронтоні (зараз там - український тризуб, а раніше, напевно, красувався герб Тишкевичів), одноповерхові крила з мезоніном згори, цокольний напівпідвальний поверх - в графів Тишкевичів був смак!

Щоправда, як занесло цих литовських поміщиків на північ України, важко сказати.  Головна ж резиденція роду знаходилась, здається, в Ляндварові.

І сам палац, і територія навколо - в чудовому стані. Перед головним фасадом будівлі - клумби з нехитрими, проте яскравими квітами, по головній осі до входу в палац та воріт садиби, на вершечку зіркоподібного (діючого? ні?) фонтану стовбичить невідомо чого туди залізший золотий олень - з тих, якими прикрашені вулиці рідного Кам'янця.

Василь Стрільчук завірив, що в інтер'єрах з часів Тишкевичів нічого не збереглося. А шкода. Я б таки спробувала прорватися до середини.

Палац з тильного боку.

Палац з тильного боку.

А так - максимум на що спромоглася - це оббігти палац держлісгоспа "Броди" навколо та здивовано зафотографувати симпатичну альтанку над невеликим ставком.

Наскільки я зрозуміла, цей став в народі називають "Грабіна" - і зовсім не через граби на його березі. Якась з графинь Тишкевичів залишила про себе таку топонімічну згадку.

Про палац вдалося знайти всього декілька слів ось на цій інетній сторіночці. Та там головна увага приділяється рослинам, а не архітектурі. На жаль.

 

Широковідомий та шалено популярний довоєнний путівник Галичиною авторства Мєчислава Орловича теж згадує Старі Броди більш ніж побіжно, проте згадує про пам'ятну таблицю на честь одного з видатних уроженців Бродів Теодора Юзефа Коженьовського (Józef Korzeniowski). Тільки не плутайте його з Джозефом Конрадом (Joseph Conrad), що народився теж на Україні, в Бердичеві, писав переважно англійською, найвідоміші романи - "Лорд Джім" та "Дзеркало морів".  

(Україна, здається, не дуже й знає про свого славетного сина, хоча білі плями потроху зникають з нашої літературної карти).

 Коженьовський з Бродів (1797-1863) був не лише письменником, а й педагогом. Його внесок в розвиток польської реалістичної драматургії та прози ХІХ століття досить значний. Найвідоміші твори: "Спекулянт" (Spekulant, 1846),  "Коллокація" (Kollokacja, 1847), "Родичі" (Krewni, 1854).


 В давніх Бродах Коженьовським пишались:


Ось два види вулиці Коженьовського...
А ось і пам'ятник літератору.


Ось два види вулиці Коженьовського...
А ось і пам'ятник літератору.




© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник