English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Лешнів

Літо, сіно і лелеки.

Літо, сіно і лелеки.


Сонце ось-ось закотилося за вали.

Сонце ось-ось закотилося за вали.


 Біла пляма на мапі краєзнавства

Координати: 50°14′37″ пн. ш. 25°05′13″ сх.д.

Спробуйте самі пошукати інформацію про це старовинне поселення - чи то в бібліотеках, чи в інтернеті. Ну що, багато нарили? Лише спогади часів Другої світової? Так отож!
Що робити, коли хочеться взнати щось про Лешнів (увага! Наголос - на другому складі), окрім того, що це був cильний німецький протитанковий вузел? Підказую: читати цю сторінку. Так просто :).
Поїхали по пунктах.
1. Де шукати? В 19 кілометрах на північ від Бродів, по трасі Броди-Берестечко. Поруч - річка-невеличка. Називається Солонівкою. Можливо, в ній морська вода? :) Можете перевірити: її води творять поблизу села став. Ще хочете цікавих топонімів? Є тут поле Монастериська - можливо, десь поблизу був згадуваний в путівнику Мєчислава Орловича кляштор? Хоча в Орловича кляштор локалізований на горі Червоній...
2. Що шукати? Втрачені скарби галицьких містечок. Це тепер Лешнів - звичайнісіньке село, а свого часу це був один з найбільших населених пунктів Бродівщини, який в документах називали не інакше як "торгове містечко".
3. Навіщо шукати? Ой, а в вас іміджі не відображаються? Відображаються, кажете? Тоді чому ще запитуєте? :) В Лешневі зберігся чималий костел, а ще - досить добре збережений чотирикутник потужних земляних валів навколо старого ядра міста. Про велику єврейську громаду містечка зараз нагадують хіба кілька десятків надгробків на огороженому кіркуті край села - розкішну синагогу в мавританському стилі зруйнували за совєтів, в 1960-х роках.
1471 рік. Саме тоді в документах вперше з'являється топонім Лешнів. (Як первісні люди називали розташовану на цьому ж місці палеолітичну стоянку, немає жодної змоги дізнатися. Як і в племен висоцької та черняхівської культур). Тоді, в далекому XV сторіччі, це було село - як і зараз. Час рухається по спіралі? Хто його зна...
Та вже в XVII столітті Лешнів підняв свій статус до міського. Гамірні ярмарки збирали тут не лише місцевих жителів, а й гостей з Галичини.
У 1637 році в поселенні завдяки старанням власника цих земель белзького каштеляна Матвія Лешньовського (яке промовисте прізвище!) з'явилася римо-католицька парафія. Того ж року починають зводити кам'яний храм на честь апостола Матвія (чи на честь власника земель навколо Лешнева?).
За іншими даними, приміщення для братів-бернардинів в поселенні почали будувати за наказом Лешньовського ще в 1629 році.
У 1641 році Лешнів перейшов у власніть великого гетьмана коронного Станіслава Конєцпольського. Вже саме з цим іменем пов'язане продовження історії костелу. За даними, люб'язно наданими мені директором Бродівського краєзнавчого музею Василем Стрільчуком, у 1681 році сталася велика пожежа, внаслідок якої первісна споруда святині була зруйнована так сильно, що не піддавалася відновленню. Тому на її місці зводять новий храм, який було освячено в 1697 році під титулом апостола Матвія. З часу закладення першого каменю пройшло 60 років. Не дивно - занадто буремним та багатиим на турецькі набіги виявилося XVII століття для України. Римо-католицька, як і греко-католицька парафії Лешнева належали до Бродівського деканату. До Лешнівської парафії в ті далекі часи належали також присілок Королівка та поселення Піски. А вже яка конкуренція йшла за душі віруючих між парохами двох храмів - римо- і греко-католицького! Греко-католики виграли. Достатньо сьогодні порівняти два храми.

Вали, ймовірно, зросли навколо містечка теж в XVII столітті - треба було ж оборонятися від невгамовних турків та татар. Та й Бродам досить вигідно було мати на півночі сильний буфер, що стримував ворожі навали.

Повернімося до історії бернардинського монастиря. У квітні 1788 року за наказом найяснішого цісаря Йосипа ІІ (а Лешнів в ті часи належав до Австро-Угорщини) на теренах Галичини ліквідовуються десятки монастерів. Не взмозі довести свою потрібність суспільству - геть. Проста політика. Мало хто вцілів. Над кляштором зібралися чорні хмари. Грім, щоправда, не прогримів: завдяки старанням впливових знайомих, які особисто просили в імператора ласки, лешнівський монастир продовжував функціонувати. Бачите, і тоді був "блат" - і навіть в клірі. Однак не дивлячись на ходатайства до цісаря, кількість монахів в Лешневі суттєво скоротилася.
Функціонував - ще не означає, що все було безпроблемно. У 1881 році костел пережив пожежу. Вже наступного року його двері знову відчинилися для вірних після реставрації. З ХХ століттям прийшла і Перша світова, за якої вогонь знову побешкетував в костельних стінах. Артилеристи знайшли собі високу та гарну мішень - їх снаряди й пошкодили дах храму та спричинили пожежу. А потім - україно-польска війна 1918-1919 років, за якої і святиня, і дзвіниця костелу були зруйновані. Не ті були часи, щоб терміново братися за реставрацію - її провели аж в 1923 році. Наглядали за святинею отці-францісканці. В лешнівську парафію окрім самого Лешнева входило ще 5 сіл з загальною кількістю віруючих у 2 000 чоловік.
І лише після Другої світової почався повний занепад монастиря. Спішіть побачити це барокове диво, поки воно ще стоїть: на даху костелу видно не лише ситих лелек, а й чималий лісок. Дерева пускають корені, вкорінюються в монастирське каміння, ростуть, а з ними ростуть і тріщини на стінах святині. Береза, яка обрала місцем свого перебування на нашій планеті дах акурат над вівтарем, вже може похвалитися чималою дірою в і так благенькому даху будівлі. Склепіння нави почало валитися. Скоро й інші подружки дендрологічного символу Росії візьмуться за своє. Даху не відбитися від цих зелених нападників-квартирантів. Поспішайте...

І ще один приклад спіральності історії: в середині ХІХ століття Лешнів зубожів, почав стрімко втрачати своє значення як торговий центр округи. Більш як чверть населення містечка виїхало з рідних осель на заробітки до Росії, Австрії та Чехії. Не було кому торгувати, не було й кому купувати...

Коли козача армія під керівництвом Богдана Хмельницького переживала своє Ватерлоо під Берестечком, Лешнів тихою сапою теж увійшов у військву історію козаччини. Бо саме туди кинулися тікати з поля бою зрадники-кримчаки, тим саме посприявши фіаско гетьмана Богдана...
Як світило вечірнє сонце 10 серпня 2005 року, як повільно рухалися старою сошою конячки, що тягнули за собою нагружені до неба сіном підводи, як заспокійливо цвірінькали цвіркуни в теплій зеленій траві, як пасторально гралися біля фігури неподалік храму козенята... Лешнів вразив мене несподіваною гармонією і неймовірно збереженими валами. Зіба у місці сучасних асфальтових доріг вже немає невеликих фрагментів земляних насипів, а так - ось вони, досліджуйте. Багато хто з місцевих використовує цього войовничого свідка історії поселення в якості своєрідного паркана. А що, зручно...
Якщо напружити очі та уяву, можна вгадати, де була колись в Лешневі ринкова площа, славна своїми ярмарками. Може, й ратуша була. Зараз про центральність цієї ділянки села вказують кафе, кілька магазинчиків та автобусна зупинка.




Такою була синагога в Лешневі

Такою була синагога в Лешневі


Вали - потужні!

Вали - потужні!


А селяни знай возять сіно

А селяни знай возять сіно


У святого нова голова!

У святого нова голова!


Залишки кіркута

Залишки кіркута


Я навіть вирішила, це статуї

Я навіть вирішила, це статуї


У храмі

У храмі


Ще раз

Ще раз


Береза примостилась не там, де треба

Береза примостилась не там, де треба


А ці все танцюють

А ці все танцюють

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник