English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Львівська Опера

"Slawa" (Wojtowicz) na attykie Lwowskiej Opery

"Слава " (скульптор П.Войтович)


 Історія побудови

Г. Семірадський. "Парнас"

Г. Семірадський подарив Опері завісу "Парнас": алегоричні постаті богів, жриць і муз біля вівтаря храму Аполлона Дельфійського. Спочатку картина експонувалася в римській галереї "Акваріум", потім у виставочному залі Львова. Завіса була вперше опущена 13 січня 1901 р.

За часів Середньовіччя тут протікала Полтва, захована зараз в бетонний колектор, а праворуч здіймався оборонний вал. По ліву сторону тягнулися аж до місця теперішнього університетту мочари. Львів вже закінчився, заховався за мурами і валами, це вже не Львів, це околиця. Галицьке передмістя.

Але то було давно. Валів і оборонних стін вже нема, а Полтва є, але глибоко під землею. Зараз це центр. В кінці ХІХ століття це також був центр, причому великого європейського міста, котрому потрібен був театр.  Конкурс на кращий проект споруди оголосили в 1895р. Між іншим, участь в тендері приймала і славнозвісна віденська фірма Фельнера та Гельмера (Одеса, Чернівці - пам'ятаєте?), яка звела в Європі 48 театрів, а також архітектор Краківського театру  Я.Завейський. Жюрі засідало в Ляйпцігу, так що все було по-чесному, жодного блату. Найкращим визнали проект директора Львівської вищої художньо-промислової школи Зигмунда Горголевського (1845-1903).

Горголевський вибрав непогане місце для будівлі - на Гетьманських валах (сучасний проспект Свободи). Полтва, кажете? І що - ми її заховаємо під землю. Сказано - зроблено. А ще при побудові театру вперше в Європі було застосовано суцільну бетонну основу замість традиційного фундаменту.

 

"Музика". П. Войтович

"Музика". П. Войтович

Проект поєднував риси ренесансу та бароко (віденський псевдоренесанс). Велика роль відводилася скульптурному оформленню будівлі.

Перший камінь було урочисто закладено в червні 1897р. Гроші на будівництво (загальна сума - 2,4 млн. австрійських крон) дала не лише міська управа, а й львів'яни. Горголевський за своє дітище переживав і вболівав, сам керував земляними, будівельними і споряджувальними роботами, запросивши кращі фірми: контору інженера Лівінського, скажімо, чи австріяки "Сіменс" (так, вони вже тоді займалися електрикою).  З Відня привозились мармурові деталі, у Бельгії замовили спеціальне полотно для розписів фойє. Над оздобленням працювали скульптори П.Войтович, А.Попель (різьба фасаду), Е.Печ, Т.Баронч, художники Т.Попель, М.Герасимович, Т.Рибковський, З.Розвадовський, С.Дембіцький, С.Рейхан.

4 жовтня 1900 року Великий міський театр було відкрито оперою "Янек" (до речі, про гуцулів) В.Желенського. Театр С.Скарбека (зараз театр ім. М.Заньковецької) поступив свої позиції новому міському Парнасу, на відкриття якого зібралися високі гості: майбутній нобелівський лауреат Гєнрик Сєнкевич, художник Гєнрик Сємірадський (автор парадної завіси "Парнас"), композитор І. Падеревський, делегації з інших театрів.

За Оперу Горголевського нагородили орденом - унікальний випадок для Австро-Угорщини. Місто оцінило внесок архітектора... ну і Полтва, знову ж таки. Ріка трохи "підмочила" репутацію майстра: в 1901 році будинок осів на півметра, тріснула стіна біля сцени. Так як Горголевський раптово помер (параліч аорти), народилася легенда про його самогубство: мовляв, театр його доконав.

Що цікаво, такий важкий для підйому сучасними українськими театрами Вагнер запросто йшов у Львівській Опері - і "Летючий голандець", і "Лоенгрін", і тетралогія "Перстень нібелунгів". А от перший балет ("Лебедине озеро", аякже) поставили аж в 1921р.

 

"Поезія" П. Войтович.

"Поезія" П. Войтович.

Коли читаєш, скільки смаколиків пропонувала Опера львів'янам на початку ХХ столітя, бере заздрість. Та львів'янам то все було, здається, не дуже потрібно: в 1934 році театр закрили через фінансові проблеми. Держава театр ніяким чином не підтримувала. Широкий загал в театр не ходив, а  еліту балували виступами зірок - Карузо, Мишуга, Батістіні, Крушельницька... А на "зірок" квитки дорогі. А зала - аж на 1800 місць. Замкнене коло.

Яким був театр за Польщі, можна почитати тут.

В радянські часи театр з Великого перетворився на Державний опери і балету, а до сторіччя з дня народження Івана Франка (1956 рік) Опері дали ще й його ім'я. Зараз повна назва Опери: Львівський національний академічний театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької.

В 1970-х театр закрився на реставрацію, відкрився в 1984р. А в 1999-му тут проходила зустріч президентів країн Центральної Європи у Львові: Болгарії (Петр Стоянов), Румунії (Еміл Константинеску), Угорщини (Арпад Гьонц), Австрії (Томас Клестіль), Словенії (Мілан Кучан), Чехії (Вацлав Гавел), Німеччини (Роман Герцог), України (Леонід Кучма) і Польщі (Олександр Квасневський). Для настільки поважних високих гостей театр, природно, оновили та підремонтували.

В 2006 році в театрі встановлено рухому стрічку: щоб спростити глядачам розумінням оперних тонкощів (бо опери виконуються на мові оригіналу). Тепер сцена трохи, напевно, схожа на вокзал - я ще не бачила, треба буде подивитись.

Офіційна сторінка Львівської Опери: http://www.lvivopera.org/contents/index.ua.html


 Театральні бувальщини.

Sobieski we Lwowie

Колись перспективу алеї з театром відкривав монумент Собєському. Більше видів пам'ятника див. тут :

Розповіді треба більше цікавинок і менше занудних фактів. Відома легенда про самогубство Горголевсього вже розвінчана, версія про те, що він будував Одеський театр, не витримує жодної критики. Що ж лишається?

Бувальщини.

З правого боку залу розташовувалась так звана "цісарська ложа". Тут сиділи лише представники ого-го якої аристократії - скажімо, намісники Галичини і Лодомерії. Чи маршал Пілсудський. Чи львівський воєвода. Сидів там якось, слухав оперету і австрійський прем'єр-міністр граф Казимір Бадені. Під час свого виступу актор Мишковський, який мав за сценарієм впасти до ніг японського імператора і закричати "Мі-ка-до!", впав ниць перед ложею прем'єра і закричав:  "Ба-де-ні!".  

Таке підлабузництво було помічене: актора на день посадили до арешту за хуліганство. Суму закладу за такого "патріота" (одну гривню) охоче заплатив сам граф Бадені.

 

За Польщі неабиякою важливою фігурою в театрі протягом двох десятиліть був перукар Томаш Жешутко (Tomasz Rzeszutko). Кажуть, він мав вплив навіть на вибір репертуару, що вже казати про склад артистів. З його думкою рахувалися - бо він знав усіх і все. Помпадур від куліс!

Бідні львівські студенти театр любили, але грошей на квитки не мали. Відомі випадки, коли за квиток на "Кордіана" віддавали навіть колекцію раритетних ямайських марок. Та молодість і нахальство в парі роблять можливим майже усе: юнакам часто вдавалося прокрастися на галереї і не бути зловленими контролером паном Рінглером. Та, кажуть, Рінглер сам з радістю давав себе обдурити - бо співчував голодним і спраглим культури хлопакам.

 


 Архівні зображення Львівської Опери:


Waly Hetmankie. Lwow



Opera i Waly Hetmankie we Lwowie



Старі поштівки з видом Опери і Гетьманських валів


 Львівська Опера зараз:


Westybul
Teatr Opery i Baletu we Lwowie
Teatr Opery i Baletu we Lwowie

Вестибюль прикрашений живописними панно, розташованими по периметру під стелею: алегоричні зображення ремесел, звитяги, науки, музики, архітектури, скульптури, живопису, а також пори року. Їх виконали художники Т.Рибковський, М.Гарасимович, З.Розвадовський, Т.Попель. Вздовж фризу розміщені камеї, що символізують Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток, Тріумф Краси, Музики і Танцю (скульптор Е.Печ). Над парадним входом до залу - портал з алегоріями Трагедії і Комедії (П.Війтович). Під ними - барельєфний портрет З.Горголевського (автор - Ю.Белтовський), нижче роки спорудження (1897-1900). Головні сходи обрамлені балюстрадою з рожевого мармуру.У нішах встановлено погруддя Т.Шевченка, І.Франка, А.Міцкевича, О.Пушкіна, виконані скульпторами Е.Миськом, Я.Чайкою, Й.Садовським, О.Пилєвим.
Плафон з зображенням Грації, Музики, Танцю, Критики, Драми, Натхнення, Вакханалії, Цноти, Ілюзії, Правди (Є.Печ, О.Августинович, Т.Попель, А.Стефанович, С.Качор-Батовський, З.Розвадовський, Т.Рибковський) . Люстра виготовлена за проектом З.Горголевського.
Фрагмент спектаклю. Зал у формі ліри (22,5х8,5 м) оформляли 10 художників під керівництвом С.Рейхана. Над сценою знаходиться плафон "Апофеоз слави" (автор - С.Рейхан), старовинний герб Львова, скульптури Генія і Ангела (П.Війтович).




Lwow. Sala lustrzana
Lwow. Sala lustrzana
Lwow. Sala lustrzana

Квітень 2005 року.Дзеркальна зала театру.


Одна з красунь на плафоні.
Фрагмент оформлення залу
Дзеркальна зала
Сцена

Одна з красунь на плафоні. Фрагмент оформлення залу. Дзеркальна зала. Сцена




© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник