English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Одеський театр

 Ну немає ще тексту, немає!

Треба нарешті вивчити латинські цифри.

Треба нарешті вивчити латинські цифри.



 Початки. Куди тут без Пушкіна?

                                                                  Финал гремит; пустеет зала;

                                                                  Шумя, торопится разъезд;

                                                                  Толпа на площадь побежала

                                                                  При блеске фонарей и звезд,

                                                                  Сыны Авзонии счастливой

                                                                  Слегка поют мотив игривый,

                                                                  Его невольно затвердив,

                                                                  А мы ревем речитатив.

                                                                  Но поздно. Тихо спит Одесса;

                                                                  И бездыханна и тепла

                                                                 Немая ночь. Луна взошла.

                                                                  А.Пушкин. "Евгений Онегин"

 

Здається, без російської мови в розповіді про Одесу - ну ніяк :). І без Пушкіна. Звичайно ж, російський поет був відвідував зовсім інший театр в Одесі, який, щоправда, стояв на тому ж самому місці - і ще півсторіччя після від'їзду поета з міста функціонував без особливих проблем.

Одеса домоглася права будувати театр в 1804 році, а сама будівля першого театру виросла в 1809р. 10 лютого 1810р. відбулася перша вистава:російська трупа П.Фортунатова "давала" одноактну оперу Фрейліха "Нове сімейство" та водевіль "Втішена вдовиця". А потім господинею театру стала трупа князя А.Шаховського. Грали "на театрі" тоді здебільшого кріпаки, часом - солдати. Невдовзі в Одесі виник навіть цех музик - вистави потребували музичного супроводу.

Кажуть, в ті часи одеський театр був своєрідним лакмусовим папірцем для закордонних гастролерів. Вони, як правило, приїжджали в Російську імперію через її південні морські ворота, і якщо в Одесі виставу приймали гарно, можна було без остраху підкорювати обидві столиці.

Збереглися літографії, що демонструють, яким був театр первісно: будівля в класицистичному стилі, фасадом до моря, головний вхід прикрашений колонадою. Зал на 800 глядачів був у формі підкови. До речі, в партері було лише 44 (!) крісла - інші місця були СТОЯЧИМИ. А для еліти - три ряди лож. Публіка попростіше тіснилася на галереї.

Старий театр згорів у 1873 році - причому повністю, відновлювати на згарищі було вже нічого.

Одесі потрібний був новий театр.


 Фельнер і Гельмер. Куди ж без них?

Музи кличуть

Музи кличуть. 1 вересня 2005р.

10 років пройшло після пожежі. Розробити проект нової Опери доручили найвпливовішій на той час в Європі конторі Фельнера і Гельмена, які спорудили 43 театри (у тому числі в Чернівцях).

З сорока трьох (!) представлених австрійцями проектів магістрат відібрав один (дехто казав, що не найкращий). Перший камінь заклали 16 (28) вересня 1884 року. А відкрили будівлю в рекордно короткі строки - вже 1 жовтня 1887 року. Результат ми можемо бачити і тепер. За легендою, коли Ф.Фельнер прибув в Одесу на відкриття Опери, він вигукнув: "Це найкращий театр в світі!".

Ф. Фельнеру і Г.Гельмеру допомагали головний (з 1879р.) архітектор Одеси А.Бернардацці, архітектори Ю.Дмитренко і Ф.Гонсіоровський. І навіть якщо Фельнер ті слова не казав, документально засвідчено вигук письменника Джеймса Олріджа в 1983 році: "Чудовий театр, я схожого за красою в жодній країні світу не бачив".

Зберігся номер "Новоросійського телеграфа" за жовтень 1887 року. Більше половини змісту газети займають матеріали про нововідкритий театр.

Ось уривки:

"Новий міський театр побудований на Театральній площі. (...). Зовнішній фасад театру приведений в стилі італійського Відродження (хоча елементи бароко теж помітні - Блека).  (...) По висоті будівлі є три головних яруси: нижній, цокольний, що заключає в собі партер, другий, де розміщено бельетаж та перший ярус, і третій, що вміщає в собі другий ярус і галерею. Далі ми бачимо півкола з обох боків відкриті балкони. Таких балконів на всьому фасаді десять: вісім малих та два великих. (...)

До театру є три головних під'їзди. (Привіт з дня сьогоднішнього - театр зараз має ДВАДЦЯТЬ ходів і виходів для працівників театру).

Над головним портиком на п'єдисталі - Мельпомена на колісниці, в яку впряжені чотири пантери. В її лівій руці смолоскип, правицю муза підняла в вітальному жесті.

По боках два генії з лавровими вінками у руках.

На другому п'єдесталі - Терпсихора праворуч, що навчає танцям якесь юне створіння, ліворуч Орфей тішить кентавра грою на лірі.

В самому низу, по обидві сторони від входу - ще дві алегоричні групи.

Сюжет першої взяли в Арістофана: простий смертний чоловік вдавав з себе самого Зевса, за що і був покараний Зевсом. Його перетворили на короля птахів. Волю Зевса виконує один з геніїв - знімає з чоловіка маску величі.

Сюжет трагедійної композиції: Федра, що вже випила отруту, оплакує вбитого Іполіта.

 

На фасаді портику над балконами - два горельєфних зображення. Дві Слави з вінками в руках. А ще є 16 амурів - де поодинці, а де групами.

З двох сторін півкруглої частини будівлі поставлені чотири бюсти: Пушкіна, Грибоєдова, Гоголя та Глінки (поезія, драма, комедія та музика).

Якщо дивитися на Оперу зі сторони, видно не три, а два пояси. Просто нижній і середній яруси об'єднані однаковою кладкою і тому здаються співпадаючими.

Зал в стилі рококо, розрахований на 1665 чоловік, також багато прикрашений ліпниною. Ще "Новоросійський телеграф" писав, що "Глядацький зал вражає багатством та красою оздоблення лож. В усьому залі знизу до стелі включно переважають бархат, сатін, позолота. При чудовому електричному освітленні все це блищить, горить, сяє..."

Електрика в ті часи - диво. Для того, щоб в день прем'єри театру в залі загорілися лампочки, в районі вулиці Старопортофранкової була зведена електровня - перша в Російській імперії центральна електровня перемінного току.
До речі, саме від гасових рожків, якими освітлювався театр-попередник, і розпочалася пожежа.

 

Цікавий факт: коли в 1967р. під час реставрації залу робітники промивали кислотою стару позолоту, в 80% випадків вона позеленіла. Отже, це було не справжнє золото, а сурогат. Під час реставрації всю "біжутерію" замінили на справжні "ювелірні вироби" :).

Оформлення бенуара майже лаконічне, але вже бельетаж набирає обертів у розкішності. Далі - легка, граційна галерея, і нарешті ось він - центральний плафон стелі, прикрашений ліпниною. Чотири картини віденського художника Лефлера зображають сцени з творів В.Шекспіра: "Сон літньої ночі", "Гамлет", "Зимова казка" і "Як вам це сподобається".

В центрі - люстра. Її попередниця важила ПІВТОРИ тони. Ця обігнала її за кілограмами - 2 200 кг! Це точна копія люстри, що прикрашала зал в 1887 році. А "зайва вага" взялася від того, що виготовлена люстра з більш надійних сплавів та матеріалів.  

Сподіваймося, не впаде. Як не буде далі осідати і сам театр - свого часу в фундамент залили чимало рідкого скла.




Вид на театр колись...

Вид на театр колись...


... і ще один...

... і ще один...


Ну і сучасний вигляд того ж ракурсу.

Ну і сучасний вигляд того ж ракурсу.


А всередині все та ж розкіш

А всередині все та ж розкіш


І ще раз антикварний інтер'єр.

І ще раз антикварний інтер'єр.


1.09.05

1.09.05


І що вони там роблять внизу?

І що вони там роблять внизу?


І знову стара поштівка

І знову стара поштівка

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник