Споруда, про котру поговоримо, задумувалась як костел Богоматері - і по ній це чудово видно. Гроші на її побудову дали батьки великого короля Яна ІІІ  Якуб Собєський (Собеський) та його дружина Теофілія Данилович. Це був бароковий храм монастиря кармеліток босих, зведений в 1642-1644 р. Дата побудови вибита на плиті над вхідним порталом. Хоча без впливів знаменитого римського Іль Джізу не обійшлося - тренд такий, що поробиш - костел, спроектований придворним королівським архітектором, італійцем Дж. Б. Джізлені, все-таки не позбавлений своєрідності і якоїсь солідності. До речі, ця місцина колись називалася Персенкувка.

Перша ґрунтовна реставрація костелу мала місце ще наприкінці XVII ст. Тоді ж фасад досить лаконічного храму прикрасив, пом'якшив білокам'яний декор. Скульптури св. Терези і св. Йосипа, виконані королівським придворним скульптором Андрієм Шванером, що дотепер стоять в нішах, походять саме з того часу (1688). Ці святі особливо почиталися в монастирі, бо вважалися засновниками ордену кармелітів.

Фасад споруди розчленований пілястрами, нішами і карнизами, кути оформлені волютами. Дві колони підтримують фриз із тригліфами над головним входом.

Вазони в нішах нижнього ярусу та картуші над ними з'явилися ще пізніше. Фрески в закристії були написані в 1929-1931 рр. довершено-містичним Я.Г.Розеном (пам'ятаєте вірменський собор? Ну от, це теж він розписував).

Костел діяв до 1946 р. Зараз в костелі діюча греко-католицька церква.