English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Львівський Двірець
Алегоричні фігури вітають прибувших до Львова
Lwow. Dworzec

Старі поштівки показують, як все було:

Види ан фас. На деяких шляхом монтажу, прототипу фотошопа, накладено зображення автомобілів - бо так модно і престижно. Цікаво порівняти другий і третій кадр: те саме фото з тим самим чоловіком на першому плані, а вже вуличний трафік - в залежності від амбіцій того, хто займався монтажем. А ось трамваї на першому та останньому знімку виглядають цілком органічно.
Stare posztowki z widokami Lwowskiego dworca
Old photos of Lvov railway station
Старые открытки с видами львовского вокзала
Найфотогенічніший вид - в три чверті. Двірець позує не лише фотографам, а й художникам. А тепер з іншого боку... Зверніть увагу на кількість фіакрів, що очікують на прибулих в вагонах. Не тільки тепер важко вийти з вокзалу без постійних зачіпань: "Таксі, дєвушка, таксі!.." На третьому і фіакр, і засіб пересування для не дуже заможних - трамвай.
Stare posztowki z widokami Lwowskiego dworca
Old photos of Lvov railway station
Старые открытки с видами львовского вокзала
Lemberg. Banhof
Дебаркадер - чудо інженерної думки зламу століть. Якщо не помиляюсь, створений в 1901-1903 роках. Він все ще існує.
Debarkader we Lwowie
Дебаркадер на Львовском вокзале

Один з найгарніших

1 квітня 2005р.
Вокзал во Львове

Львівський вокзал цілком заслужив на свою назву - Двірець. Бо від палацу тут так само багато, як і від транзитно-перевалочного пункту, де заклопотані і знервовані приїжджі налітають на тих, хто від'їжджає - і все це серед таксистів, міліціантів і вантажників багажу.

Навіть площа, де стоїть головний львівський вокзал, носить назву Двірцевої. Все вірно. Пишний декор, маса алегоричних скульптурних постатей, вишуканої форми дах, величезні вікна, навіть щось на кшталт атріуму - скляна темно-жовта стеля в головному залі. Хай не Версаль, але й не сіра бетонна коробка. Знаєте гарніший вокзал в Україні? Претенденти на таке звання, звісно, є - Жмеринка, скажімо, чи Чернівецький вокзал... Але Львів в два рахунки з ними розправиться: з першою -своєю австро-угорською вишуканістю, з другим - значно більшим розміром.

А ще львівський двірець має козир в рукаві - дебаркадер (крита платформа) зі скла та сталі, виготовлений чеськими майстрами. Їх на всю Європу - на пальцях однієї руки перелічити. Читала колись, що його конструкція була унікальною на часи створення (1903). Вірю.

Дебаркадер, гордість міста, порівнювали з павутинням, розтягнутим на стеблях, що ростуть з бетону. Трохи моторошна, але образна метафора.

Зараз про його архаїчність нагадують лише розміри: сучасні потяги значно довші за ті, що курсували між Львовом і Чернівцями чи Віднем в 1900-х роках. Всі вагони під "навіс" не влазять.

 

Білет займу 1866 року на будівництво залізниці Львів-Чернівці.

Зрозуміла річ, львівський вокзал - не перший. Двірець-попередник з 1861 року давно вже пішов у небуття. Стояв він на місці сучасного приміського вокзалу, і після 1866 року отримав в народі назву Чернівецького. Як він виглядав, можна побачити тут.

Преса так писала про нього:

  "...що стосується головного будинку, то це - одна з найкращих споруд в Європі. Довжина його 70 сажнів, а ширина - 10 сажнів... (австрійський сажень дорівнював 1,8965м). В майбутньому він служитиме відправним пунктом для чотирьох залізниць: зі Львова до Кракова, до Чернівців, до Бродів і до Томашова, яких загальна довжина становитиме 110 миль".

Його спорудження закінчили у жовтні 1861р., а за місяць, о 10 ранку 4 листопада, в день іменин архікнязя Карла Людвіга, довгоочікуваний поїзд виїхав з Пшемисля. Його тягнув новесенький локомотив "Ярослав". Столиця Галичини і Лодомерії мала нарешті залізничне сполучення.

Процитуємо "Gazetu Lwowska": "Після довгого очікування наближається радісний день, від якого починається і в нас регулярний рух на залізниці ім. Карла Людвіга. Вона безпосередньо з'єднає Львів з цілою мережею європейських залізниць. За допомогою залізничних шляхів Східна Галичина поєднається з цивілізованою Європою... утворить шлях, що проляже від східних кордонів Австрії аж до узбережжя Адріатичного моря. Столиця краю, як і взагалі Галичина, відтепер матимуть допуск до збільшення активності промислу і полегшеної торгівлі".

Історія створення

Вокзал невдовзі після відкриття.

Вокзал, який зараз є головними львівськими дверима у світ, спорудили за два роки (досить швидко!) і урочисто відкрили 26 березня 1904 року. На той час це був один з найбільших та найзручніших вокзалів Європи.

Потреба в новому двірці на початок ХХ столітя таки назріла: через місто йшов великий пасажиропоток, компактний Чернівецький вокзал не вміщав всіх подорожуючих.

Потрібен був новий Двірець. До справи підійшли серйозно: серед львів'ян провели референдум (!), де саме потрібно розмістити новий вокзал. Серед запропонованих місць були і центр міста, і ріг теперішніх вул. С.Бандери і вул. О.Невського, і верхня частина Єзуїтського саду (парк поруч з університетом). Місце, на якому зупинились, було обрано не в останню чергу через відносну дешевизну ціни на земельну ділянку.

Провели й тендер проектів. Над проектом-переможцем працювали архітектори Купріянов, Садловський і Заріцький. Скульптурне оформлення головного порталу виконали знані львівські скульптори Петро Війтович (саме він створив алегорії Львова та залізниці, що тримають картуш з гербом міста) і Антоні Попель (його фігури "Торгівля" і "Промисловість" розміщені в нішах поруч з головним входом), а основні будівельні роботи – широковідома фірма професора Івана Левицького. Дах проектували чеські майстри.

Довжина львівського двірця - 150 м. Споруда раніше була одноповерхова, в стилі віденської сецесії. Це вже пізніші перебудови після руїни Другої світової внесли свої корективи в чистоту стиля.

Зліва розміщалися господарські приміщення і багажне відділення, праворуч пізніше звели пошту. Фасад було помальовано на біле, купол і браму - на зелене.

За ескізами автору проекту двірця, Владислава Садловського, краківська фабрика Ю.Горецького виконала головну браму з кутого заліза, прикрашену рослинним орнаментом. Гнучкі ліани нагадували й ковані поручні п'яти кас першого та другого класу - флористична закоханість модерну проявила себе по повній програмі.

А що всередині? Вокзал був обладнаний найновішими досягненнями технічної думки: вентиляція, електричне опалення, 70 електричних годинників, електроліфти для працівників, електричне освітлення. П'ять підземних тунелів вели на перони. Ну і ідеальна чистота, звичайно.

Праворуч розташовувався вхід до пошти, телеграфу і телефону. Ліворуч - спочатку газетний кіоск, далі тютюнова крамничка. Далі - вестибюль, прикрашений фресками з історії розвитку транспорту, вітражем "Архангел Михаїл" та ліпними орнаментами.

Tygodnik Ilustrowany, 1867
Tygodnik Ilustrowany, 1867

Зараз багато вокзалів приходять до того, що почекальні, ці лімби подорожнього життя, ділять на пекло безкоштовних та рай платних залів. Після кількох десятиліть загальної урівнялівки історія провернулася на 360 градусів: так було і столітття тому. Пасажири першого і другого класу могли відпочити на гарних кріслах в спеціальних залах, прикрашених ліпниною, чи ресторані. А для тих, хто подорожував третійм класом, почекальню оформили в фольклорному стилі. В принципі, логічно. "Третьокласникам" заборонялося заходити через головний вхід: їх путь лежав відразу через підземний перехід до 5-го перону, звідки відправлялись приміські потяги.

Для віп-персон була своя, цісарська (або депутатська) зала.

Під час війни вокзал - мішень для ворога. В 1916 році двірець бомбардували. Небезуспішно. В 1919 році - знову руйнація. Фасад дивом вцілів.

Під час відновлення споруди в 1930 році двірець підріс на один поверх - а за 9 років, в перший день війни, 1 вересня, бомби знову поцілили у вокзал. В 1941 році від бомбардувань сильно постраждав дебаркадер. Після війни споруда була в такому жахливому стані, що йшли розмови навіть про зведення нового вокзалу.

До сторіччя, яке відзначалося в 2004 році, двірець грунтовно відремонтували. А на літографії поруч можна побачити попередника теперішнього львівського вокзалу зразка 1867 р.



"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник