Що ми тут маємо? Успенську церкву (1794). Як і всі інші храми Герцаївського району - типова представниця українсько-румунської будівельної традиції (де від української є хіба трі-і-ішечки) і нетипова представниця для України загалом.

Зведений храм з цегли, поштукатурений. Четвертий том "Памятников градостроительства и архитектуры УССР" (ст. 348) натякає на давню візантійську будівничу традицію та вплив галицько-волинської школи зодчества. Може бути, я не спеціаліст.

Церква тричастна в плані, з граненою зовні (вплив дерев'яної архітектури) і напівкруглою всередині апсидою і бічними ризалітами. В їх товщу вписані конхи з невисокою монолітною дзвіницею (західний бік) і прибудованим з півдня тамбуром входу. Накритий храм загальним скатним дахом, над яким трішечки виступає четверик нави, що несе високий витончений восьмерик барабану куполу, який поставлений на оригінальну основу у вигляді зірки.

 Стіни гладкі, позбавлені зайвого архітектурного декору - цілком вистачає медальонів з іконами (типова риса мурованих храмів цього регіону).

На подвір'ї помітні залишки давнього цвинтаря.