Церква збудована з цегли (виявляється, в XVII столітті вона вже існувала). Храм тридільний, в плані схожий на листок з трьома такими... еее... відгалуженнями, чи що - з конхою апсиди та ще двома конхами, вписаними в об'єм дзвіниці (не тої, що поруч з церквою, а тої, що виростає над бабинцем). З півдня до церкви прибудовано невеликий тамбур.
Стіни гладкі та позбавлені декору. Лише фриз з фігурних арок-ніш, в кожній з яких знаходиться один з святих православного пантеону, слугує прикрасою споруди.В перший мій приїзд храм був в сіренькій "шубі", а за 12 років вже виблискував дешевою булатною кольоровою бляхою на куполах - та дивував ніжно-бірюзовими стінами, котрі абсолютно не пасують пам'ятці такого віку та статусу.
Чотиритомник "Памятники градостроительсттва и архитектуры УССР" (четвертий том, ст. 346) стверджує, що силует церкви формують дзвіниця та центральний купол над навою, а інтер'єр (який я бачила лише через шпаринку від ключа у замку) вирізняється висотним розкриттям простору.
Дзвіниця, що стоїть окремо на захід від храму, ймовірно, була побудована пізніше - можливо, в XVIII ст. Одночасно вона виконує роль парадного входу на церковне подвір'я (є ще один, більш скромний, через фіртку, але часто закриті обидва). Дзвіниця теж зведена з цегли, поштукатурена, має три яруса. Кути першого ярусу підкреслені рустом. Другий та третій ярус прикрашені іонічними пілястрами. Завершення споруди - бароковий купол.
Шукати храм у плутанині сільських вуличок досить важко, орієнтуйтеся на парк поблизу святині.
Байраки мають все ще живу маланку, хоча побачити її у природному середовищі ми не змогли - ганяли за маланкарями селом, та вони були зовсім невловимими. Тому можу судити тільки за тим, що бачила на фестивалях маланок у Чернівцях. Круті тут каюци, яскраві. Може, колись ще побачимось.
