Тим більш настоятель тут - зразково-показовий. Михайло Жар опікується 140 дітьми-сиротами, більшість з яких ще й хворі. 29 дітей піп усиновив. В двох триповерхових будинках священика кожна дитина в день повноліття має отримати квартиру. Спеціально до цього дитячого будинку сімейного типу навіть газ прокладали. Дітьми безкоштовно опікуються монастирські послушниці, а ще кілька кухарів, медик, юрист. Заздрісники щось шепочуть про продаж органів - заздрість є заздрість.
До речі, сам чоловічий монастир теж розбудовується майже задурно: будівничі гроші не беруть. Типу благодійництво. А будувати там ще будуть довго: новий храм, готель, каплички, клумби, пасіка... І місце під цей форпост МП вибирали спеціальне: найвище в околиці, щоб на всі боки 50-метрову дзвіницю було видно.
Неначе дармової робсили мало, монастир з радістю приймає в дарунок будинки, землю, кошти... Цитата з статті "Обитель добра" Генадія Карпюка в "Україні молодій":
"Приміром, літні люди, які не мають нащадків, складають заповіт, за яким обійстя оформляється на монастир, і обитель бере на себе юридичне зобов’язання опікуватися долею одинокого пенсіонера до кінця його віку. Багатодітна родина Жарів знаходить підтримку і у державних структур (її шефами є облдержадміністрація), промислових підприємств. Сприяють цій добрій справі не лише меценати з нашої країни, а й з-за кордону. Більшість тутешніх православних послушників розмовляють молдовською (румунською) мовою, тому відчутна допомога надходить з сусідньої Румунії.
«Бренд» Молниці швидко й ефективно «розкручується» не лише як святе місце, де паломники зцілюються, а й як потенційна туристична перлина Буковини, що може і повинна прикрасити мапу розвитку зеленого туризму України. (...) До того ж, кажуть, що монастир у Молниці — чи не найліпше місце в Україні, де заблудлі та наврочені душі очищаються від гріхопадіння й диявола, що вселився до людського єства та керує ним".
Середньовіччя...
Троїцький собор обителі відкривали 1 жовтня 2011 р. в присутності (чомусь) російського патріарха Кіріла. Віталдьні бігборди зі злим дідусем в клобуку висіли навколо Банчен ще до лютого 2012 року.
Страшна це справа - православний смак. Пам'яток старовини ані в Банченах, ані в сусідній Молниці немає. Всі головні архітектурні домінанти - дітища ХХІ століття. І які ж вони страшні, мамочки, які яскраві і позбавлені смаку...
