Ну от, скажімо, мурована церква Всіх Святителів в Малій Буді. Здавалося б, майже типовий проект для Буковини і (частково) Поділля тих часів: оштукатурений тричастний храм, побзавлений куполу. Дзвіниця тут же, над бабинцем, невисока. Та й взагалі вся церква досить компактна, з силуетом, що викликає в пам'яті більш ранні зразки молдавсько-румунської архітектури пізнього Середньовіччя.

Але є в церкви своя "родзинка".

На час її збудування (а це 1818 рік), здавалося б, ні про яку архаїчність вже й мови йти не може: прогрес давно наступив в Європі на горло ніївному Середньовіччю, перспектива для художників - досягнення їх попередників, що жили років так за 400 до епохи Енгра і Давида. Рубенс і Веронезе вже давно в скарбниці світової культури і в головах всіх малювальщиків світу. Крім ось цих, буковинських. Щоб побачити їхні шедеври, не обов'язково заходити ДО храму, достстньо обійти його навколо. По верху гладких стін тягнеться фриз з заповнених розписами-іконами ніш. Чотиритомник "Памятники архитектуры и градостроительства УССР"  відмічає, що в розписах використані орнаментальні мотиви народних вишиванок. Ну а що було ще писати заідеалогізованому виданню брєжнєвської епохи? Не на святих же зосереджувати увагу. А ми зосередимося саме на них.