Карта
Пані та панове! Ladies and gentlemen! Meine Damen und Herren! Потвори і їх аматори! Дозвольте представити вам один з найстаріших дерев’яних костелів України загалом та Буковини зокрема!
Панка! Село Сторожинецького району Буковини, відоме з 1428 р. Населення близько 2,5 тис. чоловік. Перша назва, зафіксована у документах - Панківці. Має костел. Дерев'яний. Он, на фото.
... Нє, ну а що ви хотіли? Ну скромно, так. Я ж не сперечаюся. Як є. Але тим не менш, в Україні майже немає костелів з дерева такого ж віку, як цей, під титулом Архангела Михаїла. Бо його спорудили і освятили в 1882 р. Він ще менший був, але у 1906 р. був реконструйований і розширений. Щоправда, помираючий костел в Язлівчику, який є на 40 років молодшим і на чотириста років старшим за виглядом, проти панківського храму виглядає архітектурним шедевром. Проте панківський костел радянська влада не закрила (в селі завжди було багато католиків - вже хоча б тому, що тут проживала і проживає численна громада етнічних поляків).
Два слова про це місце.
Панів у Панці колись було аж три (а дехто каже, що аж сім!). Ці "дехто" можуть бути і праві, бо мова, ймовірно, йдеться про різні часи. За сільською легендою, поселення заснували три брати на прізвище Панки, які давним-давно, ще у літописні часи, отримали дозвіл поселитися на місцевих пагорбах. А вже у ІІ половині XVIII ст. у ці передкарпатські ліси дісталися п'ятеро втікачів-дезертирів з польського війська. Всі як один пани (аякже!): і Шиманський - пан, і Якубовський - пан, і Біньовський - пан, і Красовський - пан, і Шебишевський нічим не гірший. Начебто саме ці польські втікачі поставили у селі першу римо-католицьку каплицю - отой скромний костелик, про який я згадала ще на початку. Освятили його 29 вересня 1882 р. Землю під таке надав їм у 1882 р. Михайло Кулька.
Те, що тут дійсно було кілька вілл та палацових будинків, підтверджують і старі листівки. Залишки двох маєтків були у селі принаймні до 1960-х років. Один знаходився за річкою, у іншому містилося правління тодішнього колгоспу.
В радянські часи село називалося Клинівка. Щоб не було ніяких вам панських (панківських?:)) асоціацій. Тому старий парк (5,5 га), пам’ятка природи місцевого значення, називається «Клинівський». Місцеві старожили приписували закладення парку чи то родині Гравіїв, чи то Яношам, хоча саме у ньому стояла ошатна вілла, що належала видатному буковинському роду фон Васильків. Плутанина.
Хоча до парку можете й не ходити. Я пішла – і заблукала. Бо вирішила, що «ЙОЛОЧКИ», відомий всім місцевим орієнтир, - то оті здоровезні ялинки в парку. Виявилося, «ЙОЛОЧКИ» були трохи осторонь. І міст, інший орієнтир, був кам’яним – а мене понесло на дерев’яну кладку.
Ну, але ж знайшла що шукала – і добре. В селі був ще один дерев'яний костел, на так званому Зрубі, збудований в 1923 р. Не зберігся - Зруб населяли словаки, які вже тут не живуть.
Є також дерев'яна триверха церква св. Дмитра з 1900 р. Звели її на пожертви селян та Василя фон Василька, Ісидора Яноша, Михайла Грекула та Пульхерії Черневської. У церкві є ікони Христа та Богоматері, перенесені зі старішого храму. Святиня має відразу дві дзвіниці: скромну двоярусну дерев'яну - і мегаломанську муровану, синю, нахабну як прищик, зведену у 2010-х. Казав хтось, на гроші одного з місцевих жителів, що до москви виїхав.
Церкву будували поблизу старішої попередниці, теж дерев'яної - вона до наших часів не дожила. Принаймні у Панці: її нібито перенесли у Зруб-Комарівський.
Так само не дожила до нашого часу елегантна вілла графів фон Васильків, видатних буковинських громадських діячів та меценатів. Якою вона була, дивіться на фото нижче. На її місці у парку був зведений зал для весіль.
На місці з іншої вілли, яка належала родині Стирчів, була облаштована тракторна бригада.
