Карта

48°06′36″ пн. ш. 25°29′34″ сх. д.

Банилів Підгірний (4 т.ж.) - майже карпатське село, відоме з 1428 р. Село до 1946 р. називалося Банила над Сiретом, а до 1963 р. — просто Банилів.

Банилів широко розкинувся на карпатських передгір’ях, у підніжжя багатих на гриби і ягоди гір Лосин (682 м), Кечера (729 м), Вільхівни (817,8 м), Галечки Малі (875 м) та Галечки Великі (1012,2 м). В цій частині Карпат збереглися ялиново-букові праліси. З кінця XVIII ст. тут жили польські поселенці, до яких в 1830 р. додалися німецькі колоністи. Про ті часи пам'ятають кілька добротних мурованих споруд і вілл у центрі Банилова, а також скромний палацик родини Гроссу. На околиці Банилова до цього часу збереглося кладовище німецького поселення Augustendorf. В 1907 р. в Аугустендорфі на місці дерев’яного храму (1881) було зведено тринітарський монастир з мурованим костелом св. Мартина. Зараз у приміщенні келій розташувався дитячий інтернат і табір «Перлина гір». Костел певний час використовувався як навчальні приміщення та спортзал. В 1993 р. частину храму повернули католикам села.

Банилів-Підгірний — найсхідніше село, де проживають гуцули. Не дарма співають в коломийці:

Ой, вівчарю, золотарю,

Заграй на трембіту,

Щоб почули про Банилів

По цілому світу.

Щотравня тут, як і в Путилі, святково відзначають вихід вівчарів на полонини. В поселенні є джерела хлоридних мінеральних вод. В урочищі Гільча шумить на малому Сереті Королівський водоспад, у якому водиться форель. В урочищі Зубровиця мешкають нечасті гості Буковинських Карпат — зубри. В урочищі Кечера б’є джерело, вода котрого помічна від псоріазу. Звідси ж бере початок річечка Малий Солонець, з солоної води якої колись добували сіль. На полонинах над Баниловим ростуть дикі орхідеї, підлісник європейський, грушанка, калган.