Карта

Маленькі західноукраїнські райцентри (а Кіцмань маленьке місто в 22 км від Чернівців, тут проживає трохи більше 7 000 чоловік) мають кілька схожих рис. Одноповерхові хатинки, що щупальцями розлазяться від дво- чи три-поверхового центру, обов'язковий парк, більше схожий на дикий ліс, сусідство культових споруд різних конфесій на центральній площі, один з найгарніших (чи принаймні найстаріших) будинків, відданий під пошту - і канонічний, велетенський, похмурий Тарас Григорович на постаменті.

В Кіцмані є це все - крім власне Тараса Григоровича. Припускаю, що і Кобзар тут є, але центральний міський пам'ятник кіцманчани поставили все-таки не йому.

Бо 4 березня 1949 року в Кіцмані в родині вчителів народився без перебільшення великий український композитор Володимир Івасюк. "Червона рута", "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Мила моя" - та ще десятки інших пісень його авторства розірвали радянську естраду того часу.

Михайло Григорович Івасюк, вчитель французької мови, мріяв про сина і ім'я йому вибрав заздалегідь: Володимирами звали його улюблених поетів В.Самійленка та В. Сосюру. Син вже з 4 років грав в оркестрі - музика сама обрала його. Скрипка підкорилася йому відразу. Радянский Союз теж, але трохи пізніше. Чи була б такою зіркою С. Ротару, якби не її земляк з Кіцмані?

До речі, хата, де жив в дитинстві Володимир Івасюк, стояла на місці левади Михайла Воробкевича. А через 30 років в тому самому будинку народилася ще одна музична зірка України - Ані Лорак.

Тому й стоїть на центральній площі стрункий юнак із скрипкою, що прожив лише тридцять років. І цей юнак - візитка міста. Кіцмані є чим пишатися.