Розділ з моєї книги про Буковину для видавництва "Грані-Т".
...В Мамаївцях, відомих з 1580 р. (6 т.ж.), за 10 кілометрів від Чернівців, неподалік відносно нового муровано храму Івана Хрестителя стоїть при дорозі його тезка - дерев’яна церква св. Івана Хрестителя (кінець XVIII ст., 1863-1864). Нечастий випадок для цих місць: храм не весь оббитий бляхою, а лише його дах. Хоча зрозуміти, навіщо стіни церкви пофарбовані на зелено, теж непросто. UPD: кілька років тому (2015-2016) церкві повернули її первісний колір - колір деревини.
Дерев'яних храмів у Мамаївцях колись було два: ось цей, Іванівський, на куті Старі Мамаївці, - та Покровська церква з 1773 р. (за іншими даними, з 1733 р.) у Нових Мамаївцях. Друга до нашого часу не збереглася. Згоріла у 1944 р.
Хори старенької церкви Івана Хрестителя стали першими підмостками великого українського співака, головного режисеру Національного академічного театру опери та балету України ім Т.Г.Шевченка, Героя України Дмитра Гнатюка, чиї «Пісню про рушник», «Ясени» та «Два кольори» більшість українців пам’ятає ще з дитинства. Саме тут Дмитро вчив нотну грамоту, вчився співати. Займався з майбутнім співаком мамаївський священик, який любив музику і грав на скрипці.
В селі з такою звучною назвою не може не бути легенд про походження слова «Мамаївці». За однією версією, той самий хан Мамай дійшов з своєю ордою аж до Пруту і мріяв перетнути Карпати, щоб підкорити собі Західну Європу. Другий переказ значно більш прозаїчний: про немовля, якого з поля спробував віднести в своє гніздо велетенський орел. Перелякане дитинча голосно плакало та кликало: «Мамо, мамо!» Звідси, кажуть, і Мамаївці. Є ще легенди. Наприклад, про галичанку Маманну (?), яка оселилася тут, на Буковині, в одному з монастирів.
Найбільш реальна версія походження топоніма - від імені місцевого пана Мамаєскула. У XVII ст. документи фіксують назву Mamajoce, у 1660 р. зустрічаються вже Мамєнешти (Маманешти), під 1776 р. згадані Mamajeste. Згодом поруч виросло сільце Нові Мамаївці, тож старіша частина поселення стала Старими Мамаївцями.
Село населене українцями, і які ж поетичні імена місцеві жителі дають дочкам! Калини, Фіалки, Зірки. На межі ХІХ-ХХ ст. багато місцевих жителів поїхали шукати кращої долі в Америку - і тепер там теж є Мамаївці. Поруч з Лужанами, як в Україні. :о)
Ймовірно, гарний мурований "смугастий" храм у центрі села, поруч зі школою та монументом загиблим у Другій світовій війні, був споруджений на початку ХХ століття відомим чернівецьким архітектором австрійського походження Карлом Ромсторфером.
В радянську епоху, з 1946 до 1991 рр., з Старих і Нових Мамаївців (яких ще часом називали Верхніми та Нижніми Мамаївцями) зробили відповідно Старосілля і Новосілку, а вже в 1991 р. ці населені пункти об’єднали під єдиною назвою Мамаївці. А ще село увійшло у... театральну історію Австрії: кілька років тому віденський театр «Драхенгассе» поставив спектакль «Подорож у Старі Мамаївці» (режисер Олександр Кукелка). В багатому — а це помітно — селі є чотири рсторани, кілька готелів, один з яких експлуатує назву поселення: «У козака Мамая».
