Карта
Координати: 48°29′07″ пн. ш. 25°37′57″ сх. д.
Я дуже втомлена і дуже хочу спати, тому швидко-швидко показую і розказую про невідомий маєток на Буковині.
Отже, глухий кут, 640 жителів, майже бездоріжжя, два автобуси з обласного центру на добу, абсолютно пуста траса туди і звідти. Особливо не роз'їздишся. Плюс назва да-а-алеко не милозвучна.
Ну але там є палац.
Він розмістився майже на початку села, на підвищенні, в оточенні дерев і кущів. Гарне місце - на метрів 200 навколо жодної хати. Його власниками були Отто і Ліза Гольднер. Їхні ініціали все ще збережені на решітках. які закривають вхідні двері. Виходячи з прізвища, німці або євреї.
Зараз в сильно перебудованому маєтку (у 1980 р. споруду розширили. Парадного фасаду реконструкція не торкнулася, прибудова зі спортзалом - з тильного боку) розмістилися сільська школа і сільрада.
Кілька років тому в село з Англії приїздив племінник Гольднерів. Жителі побоювалися, що спадкоємець відбере садибу - і ніде буде вчитися дітям, та минулося. Він лише подякував за те, що споруда все ще існує.
Коли побудовано палац, невідомо. Думаю, межа ХІХ-ХХ століть, швидше навіть в ХХ ст. В документах від 1891 р. зустрічається Роза Гольднер, власниця Хлівища (вона була членом чернівецького товариства ім. кайзера Франца-Йосипа з допомоги нужденним). Більше ніц не знайшла - якщо не враховувати священика Василя Джуромя (Dzuromia Wasilie) який правив в селі в 1870-х.
А от великий спиртзавод, яким місцевий колгосп-мільйонник (!) славився в повоєнні роки, давно щез. Місцеві розказували, в 1950-х багатьох жителів Хлівища виселили на Запоріжжя. Чому от - не дуже зрозуміла. Стверджують, що не за етнічною ознакою.
Назва села, кажуть, походить саме від старого маєтку - поблизу нього були великі хліви для худоби. Трошки сумнівна версія :о).
В центрі села збереглася дерев'яна Михайлівська церква (1911). Парку біля палацу, кажуть, не було. Хоча зараз щось паркоподібне якраз і є. Як потім дізналася, був і парк, і водогін, який діяв аж до радянських часів. Був туті обов'язковий для маєтків ліфт, яким з підвалу кухні подавали наїдки до панського столу. Школа в'їхала в ці стіни у 1957 р., а до того тут були ясла, клуб, дирекція радгоспу.
І про металочерепицю на даху. В 1975 р. було знесено гарний кований балкон і замуровані арки у стінах. Палац начебто є в реєстрі локальних пам'яток, але це не завадило депутатам облсесії під час вирішення питання про перекриття даху над школою-сільрадою запропонувати... знести третій поверх садиби. Так просто. Третього поверху я правда не побачила. Якщо палац скапарили - нехай в тих депутатів до кінця їхнього віку крім води й хліба не буде харчів. Ніяких.
