Карта

Тут до Волочиська ближче, ніж до Підволочиська (до того кілометрів 5, траса цілком придатна). А Хмельниччина - тільки греблю через Збруч перейди - і ти там. Чимало дорофіївських школярів на уроки бівгає саме до Волочиська. Зараз Дорофіївка село, а в 1571 р. документи вперше фіксують назву поселення - тоді це було містечко Дорофієвець, власність князів Острозьких. (З 1613 р. Дорофіївка перейшла до князів Вишневецьких).  У 1572 р. власнику поселення Є. Гойському було надано привілей на проведення у Дорофіївці ярмарків та щотижневих торгів. І годі про історію. При в'їзді в село спочатку з'явиться досить симпатична кам'яна Параскевська церква (1938) - все б добре, якби не новісінька бляха на даху. Але нам головною вулицею далі. До рідкісної, але неймовірно непоказної пам'ятки.

Дерев'яний костел або каплиця - раритет. Трошки цього добра є на Львівщині, трошки на Буковині. Інші регіони на такого роду пам'ятки небагаті. От на всю Тернопільщину - один-єдиний екземпляр. Проте досить немолодий: костельчик св. Станіслава Костки, а в минулому - каплиця, було зведено з дерева в 1889 (за іншими, неперевіреними данними - у 1877 р.). На межі ХІХ-ХХ ст. в Дорофіївці нараховувалося до півтисячі католиків, в 1933 р. їх кількість зросла до 700 чоловік, зараз в селі всього проживає десь 480 чоловік.

Але парафія не бідна: як розказала староста костелу (так, жінка), днями костельчик почнуть перекривати, замінюючи шифер на металочерепицю. Новий паркан з вбудованою в нього дзвіницею вже поставили, вікна у храмі поміняли.

Ймовірно, в радянські часи тут був склад. Віруючим святиню повернули у 1991 р. Священник приїздить сюди з Підволочиська. Розписи, як запевнила нас староста, в храмі повністю нові.