1. Це був один з перших костелів у Львові (добре, добре - не цей, а його попередник на цьому ж місці) - домініканці в ХІІІ ст. в Європі могли по праву носити жовту майку лідера в змаганнях численних чернечих орденів. Лише зі з'явою в XVI ст. ієзуїтів позиції домініканців захитаються. Тому не дивно, що домініканці з'являлися на західно-українських теренах першими з усіх католицьких монахів - і ревно взялися за місіонерство. Так було в Кам'янці, так сталося і у Львові, куди їх запросила Констанція, дружина князя Лева (за польськими джерелами це сталося 1234 р.). За домініканцями прийдуть францисканці, їх храм постане в останні роки XIV ст.

2. Первісний храм (Божого тіла) постав на східній околиці міста, був дерев'яний, збудований скоріше за все в 1290-х. Відомо, що у 1407 р. він згорів, а невдовзі на його місці на гроші Міколая Бенько та Анни з Жабокруків почалося спорудження мурованого двонавного готичного храму в так званому "казимирівському стилі" під керівництвом зодчого Нічка (Миколи) Чеха з Кракова, яке, як у випадку з кожним готичним собором, тягнулося не одне десятиліття, іноді перериваючись через нестачу коштів чи епідемію мору,а  іноді переживаючи пожежі (як-от в 1511 р.). Тоді ж були зведені келії та господарські приміщення для домініканського монастиря. Собор мав бути величезним, бо величезним був і монастир (більш як сто ченців). Як він виглядав, достеменно невідомо, крім таких деталей, як неодмінна сигнатурка на даху та видовжений пресбітеріум. З часів готичного собору збереглося чорне розп'яття з головного вівтаря та фігурка Богоматері Яцкової з алебастру (XIV ст., зараз зберігається у Кракові).

6. Новий храм ченці постановили збудувати такий, щоб всі розуміли: перед ними головний "офіс" одного з найголовніших чернечих орденів. В 1749р. Юзеф Потоцький, великий гетьман коронний і головний фундатор будівництва, урочисто закладає перший камінь у фундамент майбутнього собору. (Через 2 роки, коли будуть коронувати місцевий образ богоматері, Потоцький знову покаже, що таке смітити грошима, виправивши іконі золоту корону і оздоблення). Грошима також допоміг канівський староста Міколай Базилі.

7. Ось ця високошанована богоматір Яцкова, виконана у візантійській манері, за легендою потрапила у Львів з Константинополя - через Київ та Галич. А насправді її було створено в XV або XVI ст. в Венеції або на Кріті. Так як новий храм був в 1751 р. ще в процесі побудови, коронування відбулося на приміських луках.

10. Інтер'єр вражає величчю та урочистістю. Висотний простір наростає динамічно - вдале архітекторське вирішення. Обов'язково зайдіть сюди якщо не на концерт органної музики, то хоча б на богослужіння (з 1997р. в костелі розмістилася греко-католицька церква Пресвятої Євхаристії). Інтер'єр прикрашають 18 дерев'яних різьблених рококових скульптур домініканців, що піднялися у своєму кар'єрному рості аж до щабелі "святий". Скульптури виконані львівськими майстрами другої половини XVIII ст. (за іншими даними, всі скульптури виконав Себасьян Фесінгер). Головний вівтар прикрашений чотирма фігурами апостолів (1775-1777) роботи Матвія (чи Петра?) Полейовського. Проект головного вівтаря виконав М. Урбанік (1766). Колись з вершечку куполу звисав маятник Фуко - в храмі розміщався музей атеїзму.

 11. Монастирю не завжди велося добре. Барокове чудо двічі горіло (1766, 1778), причому друга пожежа була надзвичайно нищівною. Відбудовувала комплекс цілиа команда архітекторів, між іншим Ян Оброцький, та й сам монастир мав свій загін різьб'ярів та штукатурів.