|
|
|
|
|
|
|
Домініканський костел у Львові |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Липень 2009 року, Домініканський костел у Львові |
Гравюра з зображенням домініканського костелу від 1836 року. Сучасний вид копули собору з Високого замку. Листівка з видом собору часів німецької окупації. |
1. Це був один з перших костелів у Львові (добре, добре - не цей, а його попередник на цьому ж місці) - домініканці в ХІІІ ст. в Європі могли по праву носити жовту майку лідера в змаганнях численних чернечих орденів. Лише зі з'явою в XVI ст. ієзуїтів позиції домініканців захитаються. Тому не дивно, що домініканці з'являлися на західно-українських теренах першими з усіх католицьких монахів - і ревно взялися за місіонерство. Так було в Кам'янці, так сталося і у Львові, куди їх запросила Констанція, дружина князя Лева (за польськими джерелами це сталося 1234 р.). За домініканцями прийдуть францисканці, їх храм постане в останні роки XIV ст.
2. Первісний храм (Божого тіла) постав на східній околиці міста, був дерев'яний, збудований скоріше за все в 1290-х. Відомо, що у 1407 р. він згорів, а невдовзі на його місці на гроші Міколая Бенько та Анни з Жабокруків почалося спорудження мурованого двонавного готичного храму в так званому "казимирівському стилі" під керівництвом зодчого Нічка (Миколи) Чеха з Кракова, яке, як у випадку з кожним готичним собором, тягнулося не одне десятиліття, іноді перериваючись через нестачу коштів чи епідемію мору,а іноді переживаючи пожежі (як-от в 1511 р.). Тоді ж були зведені келії та господарські приміщення для домініканського монастиря. Собор мав бути величезним, бо величезним був і монастир (більш як сто ченців). Як він виглядав, достеменно невідомо, крім таких деталей, як неодмінна сигнатурка на даху та видовжений пресбітеріум. З часів готичного собору збереглося чорне розп'яття з головного вівтаря та фігурка Богоматері Яцкової з алебастру (XIV ст., зараз зберігається у Кракові).
3. З 1458 р. всі русинські домініканські кляштори входили до польської провінції ордену, а з 1612 р. львівський монастир став головним у руській провінції домініканців. В кінці XVI ст. до кляштора належало 5 сіл. В 1556 р. майстер Григєр (Grygier) зводить будинок бібліотеки, а в 1590-х з'явився новий домінаторіум.
4. Після пожежі 1511 р. храм відбудовував архиєпископ Бернард Вілчек - і що, в 1527 р. святиня знову згоріла - разом з усім готичним Львовом.
5. В 1742 р. склепіння костелу втомилося і вирішило впасти. Експерти вирішили, що споруду вже не врятуєш - і собор було розібрано в 1749 р. На пам'ять залишилися 5 алебастрових надгробків в стилі маньєризму (між іншими Вацлава Джєдушицького, 1584; Яна Свошовського, 1604; Станіслава Влодка, 1615) авторства правдоподібно Германа Гутте (Herman Hutte).
6. Новий храм ченці постановили збудувати такий, щоб всі розуміли: перед ними головний "офіс" одного з найголовніших чернечих орденів. В 1749р. Юзеф Потоцький, великий гетьман коронний і головний фундатор будівництва, урочисто закладає перший камінь у фундамент майбутнього собору. (Через 2 роки, коли будуть коронувати місцевий образ богоматері, Потоцький знову покаже, що таке смітити грошима, виправивши іконі золоту корону і оздоблення). Грошима також допоміг канівський староста Міколай Базилі.
7. Ось ця високошанована богоматір Яцкова, виконана у візантійській манері, за легендою потрапила у Львів з Константинополя - через Київ та Галич. А насправді її було створено в XV або XVI ст. в Венеції або на Кріті. Так як новий храм був в 1751 р. ще в процесі побудови, коронування відбулося на приміських луках.
8. Знову є шанс згадати про Кам'янець! Творцем проекту барокового дива, нового домініканського собору, був комендант кам'янецької фортеці, військовий інженер Ян де Вітт. І треба сказати, що важко в Галичині знайти більш вишуканий зразок епохи пізнього бароко. Творець спланував своє дітище навколо головного еліпсоподібного корпусу, який оздоблює величезний купол, який підтримують вісім пар колон - цю зелену шапку гарно видно з усіх високих точок Львова. Вівтар та притвор прямокутні. Центральна нава оточена радіально розташованими каплицями.
9. До 1764 р. будівництво велося під наглядом Мартина Урбаніка, потім його змінив Христофор Мурадович. Фасад оздоблював у 1792-1798 рр. Клеменс Фесінгер - гарно вийшло, експресивно та динамічно. Спеціалісти кажуть, що тут відчувається вплив австрійського архітектора Фішера фон Ерлаха. Не дарма храм часом порівнюють з костелом св. Карла Боромеуша у Відні. В 1764 р. було споруджено родову каплицю Потоцьких під титулом Богоматері Яцкової. В той самий час архиєпископ львівський Вацлав Хієронім Сєраковський освячує щойно зведений храм.
10. Інтер'єр вражає величчю та урочистістю. Висотний простір наростає динамічно - вдале архітекторське вирішення. Обов'язково зайдіть сюди якщо не на концерт органної музики, то хоча б на богослужіння (з 1997р. в костелі розмістилася греко-католицька церква Пресвятої Євхаристії). Інтер'єр прикрашають 18 дерев'яних різьблених рококових скульптур домініканців, що піднялися у своєму кар'єрному рості аж до щабелі "святий". Скульптури виконані львівськими майстрами другої половини XVIII ст. (за іншими даними, всі скульптури виконав Себасьян Фесінгер). Головний вівтар прикрашений чотирма фігурами апостолів (1775-1777) роботи Матвія (чи Петра?) Полейовського. Проект головного вівтаря виконав М. Урбанік (1766). Колись з вершечку куполу звисав маятник Фуко - в храмі розміщався музей атеїзму.
11. Монастирю не завжди велося добре. Барокове чудо двічі горіло (1766, 1778), причому друга пожежа була надзвичайно нищівною. Відбудовувала комплекс цілиа команда архітекторів, між іншим Ян Оброцький, та й сам монастир мав свій загін різьб'ярів та штукатурів.
Надгробок художника А. Гроттгера. |
12. В 1772 р. в кляшторі мешкало 75 монахів - 38 капланів, 25 братів та 12 клериків. Монастирю пошастило не підпасти під секуляризацію, яку провадив австрійський цісар Йозеф. З найбільш цінних реліктів автрійської доби слід назвати надгробок Юзефи Борковської (1811) з каплиці св. Домініка роботи самого великого Бертеля Торвальдсена. В австрійські часи постала і дзвіниця храму (1865, арх. Ю Захаревич). Неодноразово проводилися й реставрації комплексу та його інтер'єрів (1885-1914 рр.). Кажуть, щоправда, що святиня багато від тих відновлень втратила: змінилася колористика стін з білої на кремову, з'явився псевдоалебастровий цоколь і, що найгірше, було позолочено зелені рококові різблення святих. Головний вівтар замінили на стюкову (?) копію. З'явилися кілька неорококових вівтарів та амвон. Новий ліхтарик на куполі був теж не схожий на свого попередника - восьмибічний.
13. Домініканці хазяйнували у своєму кляшторі до Другої світової війни. Відомо, що в міжвоєнний час до костелу ходила чи не вся львівська богема. Потім настав час музею - чи не найкращого такого профілю в СРСР. Музей, з назви якого викреслили слово "атеїзм" і вставили "історії релігії", функціонує в келіях монастиря (Церковники неодноразово посягали на ці приміщення, а бібліотеку музею просто ВИКИНУЛИ (!!) - і тепер книги знаходяться у підвалі). Орган вирішили перенести у передвівтарну частину.
Так я про музей. Дуже, дуже, ДУЖЕ рекомендую. Навіть якщо вас не цікавлять мусульманські батоги для самобичевання, біблії XVI ст. чи єврейські срібні указки-долоньки для читання Тори, вас вразить парне поховання культури шнурової кераміки. Глибу землі вагою 5 тон привезли в музей - боялися невірним рухом пошкодити гармонію кохання, яке так виразно помітно навіть тепер, коли ці чоловік і жінка віком близько 35 років перетворилися на скелети. Як, як таке можиливо, як можна померти в обіймах - на них немає жодного сліду насильницької смерті? Неймовірно. Колись це поховання вразило мене як блискавка. Хоча, можливо, як всі циніки, я занадто сентиментальна. :)
Відображення собору в припаркованій коло домінікан машині. |
1. В 1559 р. монастир обстрілював з Порохової вежі Лукаш Ґурка, намагаючись таким чином виманити з клюштора нещасну Гальшку Острозьку, свою наречену...
2. Напис на фасаді звучить так: "Soli Deo Honor et Gloria". Навіть мого знання латини вистачить для перекладу: "Богу єдиному честь і слава". Подібний напис прикрашав і зруйнований домініканський собор у Петербурзі.
3. Навіть якщо ви не були у Львові, домініканський костел ви бачили. Ну, якщо в вас совковий бекграунд і вам (нехай і примусово) доводилося дивитися мюзикл М. Дунаєвського про мушетерів з Боярським у головній ролі. Перед Донініканським костелом знімалася одна з сцен фільму.
4. До того. як стати в радянські часи музеєм атеїзму, собор слугував складом цементу.
5. Від великого до смішного, від святого до грішного - один крок. Буквально. Придивіться до барельєфів будинку напроти собору. Ні, вам не здалося - у чолвіка в руці таки член. Це Онан, а бордель, який барельєф прикрашає, аж ніяк не соромився тісного сусідства з костелом. А костел - соромився?:)
6. Поруч з собором - популярний клуб "Дзига". Йдіть за графіті - і знайдете. :)
|
|
|
|
|
|
|
|
Скульптури під куполом. |
Гравюра 1847 року з тижневика Przyjaciel Ludowy. |
Старі види храму. З 1912 по 1943 рр. |
Поруч з домініканами і арсеналом - книжкові розвали. |
Домінікани і Успенська церква в антикварній зимі. |
Різдво-2005. |
Домініканці в об'єктиві славетного Яна Булгака. |
Орган |
Старий надгробок. |
Ампірний надгробок. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|