Територія, на якій виникло місто, була заселена ще задовго до його появи, 40000 років тому. Пізніші пам'ятки свідчать про існування навколо Галича різних культур: лінійно-стрічкової кераміки (V тис. до н.е.), трипільської (V-IV тис. до н.е.), культури шнурової кераміки (ІII-ІI тис. до н.е.), комарівської (II-I тис. до н.е.), голіградської культури фракійського гальштату (І тис. до н.е.), липицької (I-II ст. н.е.), черняхівської (III-IV cт. н.е.). Відомі також залишки поселень слов'ян-склавінів (V-VII ст. н.е.). Значне і стале поселення, яке дало початок Галичу як місту, виникло десь у VIII-IXст.
З Хст. Галицькі землі увійшли до складу Київської Русі. А вже у 1097 році відокремилися від Києва після Любецького з'їзду князів. Першою згадкою про Галич у давньоруських літописах є запис від 1138 р., а 1141 р. князь Володимир Володаревич переніc сюди із Звенигорода свою столицю.

Розквіт Галицького князівства та його столиці пов'язаний з іменем князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.). Коли у жовтні 1187 року Ярослав відчув себе смертельно хворим, він наказав роздавати у столиці милостиню бідним, просячи всіх, аби пробачили його провини. Як пише літописець, слуги князя три дні роздавали по Галичу княжу милостиню і не могли роздати всіх грошей, призначених на це князем.
Наприкінці ХІІст., внаслідок об'єднання Галицьких і Волинських земель князем Романом Мстиславичем, Галич стає центром чи не найбільшого князівства. У середині XIIст. було засновано Галицьке єпископство, а у 1303 році Галич стає осередком новоствореної Галицької митрополії.

У 1240-их роках князь Данило Галицький переніс столицю з Галича в Холм. Хоча до кінця XIV століття у Галичі знаходився осередок Галицької митрополії, а пізніше - єпископів та митрополичих намісників. У середині XIV століття Галич, власність роду Потоцьких, став центром староства. У 1353 р. Галичем на короткий час заволоділи литовські феодали.
З 1367 р. місто отримало Магдебурзьке право. У 1370 р. Галич опинився під владою угорського короля Людовіка Анжуйського. Через 17 років, зусиллями короля Ягайла, Галич аж до 1772 р. переходить до Речі Посполитої.

За Австрії місто позбавляється статусу адміністративного центру і входить до складу Станіславського повіту. Влітку 1919 р. Галич знову опинився у складі Польщі. З 1939 р. Галич - райцентр Української Радянської Соціалістичної Республіки. Зараз - райцентр на Франківщині, невеликий, заповідний, з масою сувенірів в єдиному, здається, в центрі кіоску з газетами-журналами. Є якийсь мотель, кафе. Сама там не зупинялася, нічого про нього сказати не можу.

Там, де зараз знаходиться місто Галич, в галицько-волинські часи був лише невеликий торговий порт на Дністрі. А над портом - гора. А на горі що?

Правильно: укріплення! Його вперше згадують ще під 1114 роком. Як і всі інші твердині того часу на наших землях, фортифікація являла собою дерев'яно-земляну фортецю. Укріплення було обнесене валами. Його призначенням було охороняти пристань на Дністрі. А охороняти було що - і було від кого.

Польський історик та краєзнавець Є. Геленіуш (псевдонім Євстафія Івановського, 1813–1903) у праці “Розмови про Польську Корону” (Rozmowy o Polskiej Koronie. – Kraków : 1873) розповідає: “Галич над самим Дністром має замок старовинний, про початки якого не говорять ні хроністи, ні традиції… (...) З занепадом столиці один тільки замок над Дністром нагадував давнє значення міста…”

 Невідомо, коли і ким була знищена первісна фортеця на Замковій горі. Наступною сторінкою в її історії була відбудова в середині XIV ст., коли край потрапив до Польщі. Хоча тут також ще забагато білих плям: чи то польський король Казимир Великий дав наказ відновити фортецю біля Дністра, чи волинський воєвода Любарт у 1350-1352 роках зайнявся цією справою - невідомо. З Галичем взагалі багато незрозумілого поки що.

З кінця ХІV до ХV ст. твердиня була однією  із найбільших і найсильніших в Галичині. Замок був опорою створеного в 1378 році галицького староства.

В 1490 році твердиню безуспішно штурмували селянські загони під проводом повстанця Мухи. Де там! Замковий гарнізон налічував понад тисячу осіб! Тут було кілька десятків малих гармат, чимало вогнепальної зброї. Все це мало допомогти не лише проти погано вишколених та абияк озброєених селян, а й проти татарських загонів. Але... На жаль, не допомогло.

За період 1590-1633рр. на місто було здійснено 29 татарських нападів. Особливо жахливими були їхні атаки в 1594, 1612 та 1624 роках. 1621 року. зайди зруйновали замок. У 1627 р. замок перебудовують з дерев'яного на кам'яний. За описами 1627 року відомо, що фортеця все так само була оточена з трьох боків високими земляними валами, мала п'ять башт та три в'їздні брами. В документі вже тоді сказано, що твердиня потребує ремонту. Неподалік від збереженої дотепер п'ятигранної башти будують каплицю св. Катерини (чи це сталося вже за часів Потоцького?).

Сучасного вигляду церква Різдва набула після реставрації 1904-1906 рр. (архітектор Л. Левинський): тоді було споруджено новий купол храму, оновлено інтер'єр.

1960 р. проведено основний ремонт. В інтер'єрі - монументальний живопис початку ХХ ст. Поруч з храмом - обеліск. Поставлений в 1929 році, щось там православне таке написано, не скажу по пам'яті.

Споруджено святиню з місцевого м'якого каменю - мергеля та цегли на вапняковому розчині. Храм тринавний, з трансептом, триапсидний, чотиристовпний.

З зовсім свіжих оновлень церкви - дорогі різьбляні головні двері з фігурами чотирьох євангелістів. Симпатичні.

Ще фото церкви.

Кладовище караїмської громади теж може зацікавити туристів. Була тут і їх божниця (маю старі світлини з нею). Караїмська громада існувала у Галичі з середини ХІІІ ст. На кладовищі збереглося близько 200 надмогильних пам'ятників. Найстаріші з них датуються серединою XVIII ст.

На старих поштівках можна побачити ратушу й костел в центрі міста, зараз ці споруди не збереглися.
Майже всі цінні мистецькі реліквії Галича вивезені в інші міста та країни. Найдревніші ікони богоматері, які є сьогодні національними святинями Польщі та Росії, були створені галицькими художниками і знаходились у місцевих храмах. А увагу архітектурному заповіднику "Давній Галич" держава проявляє лише останнім часом.