Вул. Замарстинівська, 134
Ян Сас-Зубжицький (або Сас-Зубрицький, кому як до вподоби, Jan Karol Sas-Zubrzycki, 1860-1935) - це як знак якості. Він був не просто архітектором, а й теоретиком мистецтв, реставратором, засновником Товариства Нагляду над пам'ятками мистецтв і культури у Львові (Towarzystwo Opieki nad Zabytkami Sztuki i Kultury), професором (з 1919 р.) кафедри історії архітектури і естетики в Політехніці. Ввін був автором 40 костелів (переважно на теренах сучасної Польщі), ще два десятки перебудував
Споруди, до яких талановитий випускник Львівської політехніки приклав руку, вражають гармонійністю - кого залишить спокійним костел св. Станіслава у Чорткові, скажімо? Дивно, що про ще один симпатичний зразок творчості Я.Сас-Зубжицького відомо значно менше, хоча він у чималому туристському центрі - у Львові, і теж є довершеним і гармонійним шматочком архітектури початку ХХ століття.
Але тут власне і треба пояснити: це шматочок архітектури початку ХХ століття, який побудували в 1920-х роках (наріжний камінь освячено у липні-1925), в часи панування конструктивізму та функціоналізму. Можна лише здогадуватись, яким анахронізмом видавалася споруда храму тодішнім капуцинам - все так, як любив немолодий архітектор, який панькався з своїм баченням "надвіслянської готики" та "зигмунтовського стилю", змішуючи в одній споруді готику, маньєризм та бароко. Можливо, саме через невідповідність стилю моді того часу і існує версія, що проект було створено у 1904 р. (насправді - у 1921-му). Капуцини навіть сварилися з архітектором. Капуцини хотіли бути модними. І навіть виходило в них: парафіяльний будинок (1932-33, проект Л.Дайчака) поруч з костелом зведений таки у стилі функціоналізму. Капуцини таки домоглися певних змін в проекті. Та й то сказати: коштів було обмаль, було не до витрибеньків. Хоча пожертви на монастир давали і прості жителі Замарстинова, і львівський магістрат, і банківський союз, і митрополича курія, і Галицька ощадна каса, і фабрики "Tlen", "Nowosc"- та багато хто жертвував.
Отже, Замарстинівська, 134. До цілком стандартних кварталів бетонних багатоповерхівок - якихось кілька кварталів. Замарстинівська тут - набір приватних садиб і маленьких скляних магазинчиків. І раптом... Колишній монастир капуцинів з костелом св. Франциска Асізського було спроектовано (за легендою) ще в перші роки ХХ ст., а от за будівництво взялися пізніше. Виріс цей неороманський комплекс (храм + келії) в 1925-1929 рр., а освячено святиню було архієпископом Болеславом Твардовським 5 листопада 1930р.
Зараз в цьому приміщенні церква св. Йосафата о.о. редемптористів.
Келії мені видалися досить давніми - справді, в національному реєстрі пам'ятка на Замарстинівській 134,а фігурує під назвою Костел місіонерів і з датуванням 1744 - ХІХ століття. Хоча, ймовірніше за все, реєстр просто помилився. Вкотре. І таки помилився: так, у Львові XVIII ст. й справді існував капуцинський кляштор, вбитий секуляризацією австрійської влади. Від того комплексу не лишилося нічого. Лише через століття після касації, наприкінці ХІХ ст., капуцини задумали повернутися - і їм виділили ділянку у Замарстинові. Спочатку храм був дерев'яний, лише в 1909 р. почалися розмови про будівництво мурованої святині. Це було не так і просто: ділянка була дуже заболочена. Келії почали будувати у 1904 р., таки раніше за храм - але ж не на кілька століть. :о)
На жаль, в радянський час була знищена частина фресок в інтер'єрі храму.
До речі, Ян Сас-Зубжицький похований у Львові, на личаківському цвинтарі.
