Карта

Координати: 48°05′23″ пн. ш.25°55′42″ сх. д. 

Глибока (9 т.ж., назва в румунський період Адинката - Adâncata) - райцентр, туристами не розбалуваний. Головна пам'ятка, палац Скибневських, ховається на території лікарняного містечка -і  піди його знайди, як не знаєш, що шукаєш.

Місце, де лежить містечко, колись називалося Чорною Поляною. Тут у 1359 та 1497 роках відбулися битви між молдавськими та польськими військами. Польщизна вкорінилася тут, Глибока дотепер має польські акценти - завдяки колоністам, що проживали у поселенні колись. В другій половині ХІХ ст. багато земель навколо Глибокої належали роду Сапєгів. В 1892 р. у князя Адама Сапєги маєток купив Броніслав Скібневський (1830-1904). Знайоме прізвище для тих, хто цікавився історією Поділля: саме цей Скібневський був запеклим ворогом дивака і редукса Ігнація Сцибор-Мархоцького. В руках Скібневських (чи все-таки правильно транскрибувати як Скибневські?) Глибока залишалась аж до Другої світової війни - останнім власником був син Броніслава Олександр. В палаці Скібневських зараз розташована районна дитяча лікарня - виглядає споруда не ай-яй-яй, але хоча б жива. Румунська Вікіпедія наївно датує особняк початком ХІХ ст., хоча він приблизно на століття молодший.  

Сама ж Глибока вперше згадується в документах під 1438 роком. В 1857 р. в Глибоку прибули перші німецькі колоністи. В тому ж році в поселенні запрацював спиртзавод. В 1869 р. через Глибоку пролягла залізнична колія. Статус селища міського типу Глибока отримала в 1956 р.

В центрі селища все ще стоять не лише релікти радянської епохи: райрада, кінотеатр та будинок культури (майже всі споруди - з цікавими декоративними деталями), а й старі вілли австрійських часів. Невеликий неоготичний костел Матері Божої Скорботної зведено в 1906 р. на кошти шляхетської родини Скібневських. З 1944 р. в храмі розміщувалися адміністрація енергозбуту, пізніше архів. З 1992 року крихітний костел повернули римо-католикам селища.

Серед інших хоча б відносно старих будівель - будинок німецьких колоністів (шосте фото в галереї праворуч, дерев'яна споруда - зараз там райбібліотека); архів,музшкола розташувалися в будинках теж з ХІХ ст. Монумент Тарасу Григоровичу поставили у 1962 р., а Ользі Кобилянській - у 1992 р.  

А особисто мені в Глибоці більше всього подобається ансамбль народного танцю "Izvorasul" ("Джерельце") - часто бачу його на різних заходах. Кльовий. :о)