English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Трибухівці
Кам'яна Параскевська церква в Трибухівцях (1926)

Кам'яна церква св. Параскеви в Трибухівцях (1926) по-хорошому вражає масштабом.



Трибухівці Бучацького району. Костел, вид з дрона. 2015 р.
Костел в Трибухівцях

Костел в Трибухівцях - фото з землі і з неба (небесне зроблено нашим квадрокоптером Phantom3 20 вересня 2015 р.).

Карта

Широта 49.04, довгота 25.46.

 

Велике село (понад 4 000 жителів), східне передмістя Бучачу. Кордони райцентру і Трибухівців стереже перший бучацький трактор, а корпуси місцевого технікуму стоять і в селі, і в місті.

Жителі Трибухівців славляться на півдні Тернопільщини своєю затятою грою в футбол: довелося слухати захоплену оповідь про те, яка сильна місцева команда і які вона проводить чемпіонати з командами навколишніх сіл. А в листопаді 2009 р. я й сама бачила афішу футбольної гри поблизу трибухівського будинку культури. :о)

Тут чимало цікавих мікро-топонімів: Отенівка, Борщівка, Толоцький Кут. А головною вулицею села є - раптово! - Горішня. І правильно: чим менше в топонімах політики, тим довше вони проживуть.  

Могила греко-католицького священика Л.Лушпинського

Могила греко-католицького священика Л.Лушпинського

Є ще Мурований Міст, Синій Хрест та Западня посеред поля (колись там начебто провалився під землю селянин з волами, котрий надумав орати на великдень. Відданих праці церква не любить).  

 

Річка Вільхівець у Трибухівцях розпливається ставами, нa яких гелгочуть нервові білосніжні чайки. Село на Вільхівцю виникло не пізніше 1761 р. – саме тоді зафіксована перша згадка про Трибухівці.

 

Тридцять років село було надзвичайно дружнім – з 1961 по 1991-ий. Так і називалося «Дружба» - хоча й не було в Трибухівцях нічого крамольного, хіба якісь м’ясні асоціації.

Нічим особливо примітним село не відзначається лише на перший погляд, на погляд з вікна машини чи автобусу по дорозі до Бучача: ну каплички, ну хрест про відміну панщини, ну старий цвинтар, де виділяється високий хрест на могилі отця Лушпинського, ну пам'ятник визволителям у скверику...

 

Хіба от костел при дорозі – і правда дуже фотогенічний, з невеликою башточкою на головному фасаді, з контрфорсами. Кам’яний храм Матері божої Неустанної Допомоги зводили на кошти Городиських довго: з 1904 по 1923 р. До цього в селі був інший храм, Успенський костел (освячений 14 серпня 1763 р. архієпископом Вацлавом Сераковським). Певно, старий храм вже не вміщав всіх католиків поселення – відомо ж, що перед Першою світовою війною їх нараховувалося понад тисячу. В радянський час у святині влаштували спочатку зерносховище, а потім гараж. Коли в 1965 р. в Трибухівцях звели нормальний гараж, в костелі влада хотіла облаштувати спортивний зал, та селяни не погодилися. Ну, принаймні так це написано в книзі про село "Трибухівці. Минуле і сьогодення" С. Страшків. 

Храм повернули католикам Трибухівців у 1992 р. Головна ікона з нього весь час, поки храм не діяв, зберігалася в будинку жительки села Марії Криськів. Всередині костелу я була двічі, але все якось без фотоапарату. Хоча нічого старовинного там немає – симпатичний неоготичний вівтар, ряди крісел з кінотеатру, ікони на стінах.

 

На одному з сільських цвинтарів стоїть _дерев'яна_ церква Благовіщення Пресвятої Богородиці. Відомо, що вона діяла до 1958 р. Каталог дерев'яних храмів авторства Василя Слободяна про такий храм нічого не чув, а Вікіпедія дивовижним чином датує скромну, затягнуту повністю в бляху споруду чомусь аж антикварними XVI-XVII століттями. Можливо, в той час в селі згадується первісна дерев'яна церква? Теперішня туристам навряд чи буде цікавою: вони шукають ДЕРЕВ'ЯНІ храми, а за бляхою ходять в будівельні супермаркети, а не на сільські цвинтарі. З книги С. Страшків дізналася, що цей храм привезли з Прикарпаття у 1885 р. - і вже тоді накрили бляхою. 

 

Інша справа - кам'яна церква св. Параскеви. Зведена зі схожого теребовлянського червоного пісковику, що й місцевий костел, вона й віком не дуже від римо-католицького храму відрізняється: за однією з версій, її закінчили будувати у 1926 р. Пізніше зустріла правдивішу інформацію: на цьому місці у 1847 р. була поставлена невелика церква св. Параскеви. Місцевий священик Василь Чверенчук опублікував у місцевій газеті "Нова зоря" історію храму. Звідти дізнаємося, що про нову церкву на Отинівці на місці скромної старої задумався у 1938 р. священик Петро Коцюбинський. Громада зібрала потрібний для будівництва камінь, деревину та покрівельні матеріали, швидко йшло будівництво, залишалися тільки дахи - але процес перервала Друга світова війна. Навіть бляху і дзвони для даху були вже куплені - просто не встигли встановити, бо забракло дошок для каркасу покрівлі. І бляху, і дзвони з початком війни десь закопали. Камінь з недобудованої церкви, начебто в 1950-х хотіли пустити на зведення сільського будинку культури. та дехто з селян не дозволив його забирати. Старий проект храму знайшли у 1991 р. Гроші збирали всім селом, камінь добували "на майданці", за деревиною їздили в Карпати. Закінчили будівництво чи то у 1992 р., чи у 1994 р. 

Масивні огорожі і міні-ставок біля альтанки з дешевою штампованою статуєю поставили вже в ХХІ столітті, але навіть ці не зовсім витончені прибудови не псують загальне враження від величного, монументального храму. Храм по-хорошому вражає.

 

В селі в районі Завадиня є ще Успенська церква, зведена в ХІХ ст. начебто на кошти одинокої жінки-польки. 

А ще в Трибухівцях є Бувальщина. Ні, не така - прості бувальщини скрізь є, а тут - кам'яна. У книзі Стефанії Страшків "Трибухівці. Минуле і сьогодення" (Івано-Франківськ, "Нова зоря", 2004) згадано, що біля річки в околицях вулиці Борщівка стоїть фігуроподібний камінь, у нижній частині котрого ледве читається слово "Бувальщина". Про місце в селі склали легенду: колись пішла дівчина по воду, але замешкалася, бо зустріла хлопця. Її мати, коли це побачила, прокляла дитину: "Щоб ти каменем стала". І от начебто та каменюка і нагадує чимось пару людей, біля котрих - відра з водою. 


 Tе, чого вже нема: палац

Вид палацу в Трибухівцях. Фото - до 1914 р.

Вид палацу в Трибухівцях. Фото - до 1914 р.


Відомо, що в першій половині ХІХ ст. Трибухівці належали вірменській родині Кристофовичів (Krzystofowiczow). Близько 1890 р. село придбав Корнель Городиський гербу Корчак (помер в 1898 р.). Так-так, той самий, що володів Колиндянами. Від нього село перейшло до сина, відомого портретиста Францішка Городиського (Franciszk Horodyski, 31.03.1871-28.09.1935). Останнім власником маєтку (519 га землі, ставок) був син художника, Корнель Городиський (народився в Трибухівцях 11.09.1904, помер в квітні 1940 р. в Старобільську або Катині, є ще така версія, що його в 1939 р. вбили ОУНівці, але в це я дуже слабо вірю). В Трибухівцях народилася і дочка Францішка, відома польська скульпторка Ядвіга Городиська (1905-1973), яка після Другої світової війни працювала у Кракові.

 

Чималий показний палац в неоготичному стилі Городиські звели в Требухівцях, скоріше за все, наприкінці ХІХ ст. Споруда наїжачувалася коминами та башточками, хоча була цілковито мирною. Я можу довго переписувати з 7 тому "Дій резиденцій на давніх Кресах..." Романа Афтаназі архітектурні подробиці, але, думаю, це зайве. Краще побачити все на картинці.

Вмебльовано палац було меблями в стилі Людовіка XVI. Художня збірка бахвалилася творами улюбленого мого Юзефа Мехоффера, Теодора Аксентовича, Войцеха Коссака, пейзажиста Юліана Фалата та інших. Про палац в селі ходили легенди, щзо в одній з кімнат у стелю вмурований акваріум. Чула подібне і на Львівщині. 

Палац - і це зрозуміло - стояв у ландшафтному парку. Сюди Городиські звозили диких тварин - оленів, лисиць, косуль, диких свиней. Напевно, уе було щось на кшталт звіринця.

Що зараз на місці колишнього маєтку, я не знаю. Відомо, що в 1944 р. палац було підірвано. В 1957 році рештки споруди повністю розібрали.

Городиські начебто мали власний літак. Корнеля Городиського в 1939 р., коли сюди прийшла радянська влада, заарештували, а його дружина та дочка встигли втекти. Пан теж втік - з-під арешту. але, за чутками, був знову заарештований на території тодішньої Румунії, де і помер. 



Римо-католицький костел у селі Трибухівці, фото з квадрокоптеру. Вересень-2015
Римо-католицький костел у селі Трибухівці, фото з квадрокоптеру. Вересень-2015

Костел, вид зверху :)



Костел в Трибухівцях

Костел, 1930-ті. Архів NAC


Trybuchowce

Листопад-2009.


Костел в Трибухівцях, 2007 р.

Костел в Трибухівцях, 2007 р.


Старий цвинтар в Трибухівцях.

Старий цвинтар в Трибухівцях.

Будівництво Параскевської церкви. З книги Стефанії Страшків "Трибухівці. Минуле і сьогодення". Який це рік, не дуже зрозуміло.

Будівництво Параскевської церкви.



Параскевська церква в Требухівцях стоїть вдалині від траси.

Параскевська церква


Кам'яна Параскевська церква в Трибухівцях (1926), Тернопільщина

Церква-красуня.


Благовіщенська церква на цвинтарі дерев'яна лише номінально.
Спотворена бляхою церква в Требухівцях

Благовіщенська церква на цвинтарі дерев'яна лише номінально.


А от дзвіниця - мурована, червона, велика.

А от дзвіниця - мурована, червона, велика.


Став в Трибухівцях.

Став в Трибухівцях.


Требуховцы около Бучача, Украина

Трибухівці. Капличка і хрест.


Крест в Требуховцах на Подолье, Украина

Хрест в центрі села.


Інтер'єри палацу в Требухівцях. Фото до 1914 р.
Trybuchowce, palac

Інтер'єри палацу (до 1914р.)


Trybuchowce, palac

Палац в Требухівцях


Меморіал в Трибухівцях

Меморіал в Трибухівцях

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник