Ретабулум має розміри 11 на 13 м. і зроблений з дуба (а тло - з модрини). На вівтарі - понад 200 фігур, вирізьблених з липових колод. Найбільші фігури - до 2,7 м. висотою (велети!). Вівтар має чотири крила, два з них рухомі.
Тут переплелися сакральне і профанне, реалізм і містицизм. Жили на ногах апостолів надуваються, шкірні захворювання залишають свої сліди. Тут апостоли в золотавих шатах сусідують з людьми, вбраними по краківській моді того часу. Зображено дерево Ісуса - і банальні побутові сценки.
Головна частина вівтаря - експресивна сцена Успіння богоматері. Діву оточили апостоли: насправді так близько стояти людям одне до одного неможливо. Плащі апостолів роздуває вітер.
Відкритий вівтар (під час богослужінь) ілюструє шість радостей Марії: від благої звістки до зіслання святого духа. Коли шафа вівтаря закрита, можна побачити 12 сцен з життя мадонни і Ісуса. Тут вже ніяких сучасних костюмів - мода І ст. н. е. Навіть посуд та домашнє начиння було вирізьблено за взірцями тієї епохи.
В 1939 р., коли розпочалася Друга світова війна, вівтар було розібрано і на барках сплавлено Віслою до Сандомиру. В сандомирській катедрі та духовній семінарії його переховували якийсь час, та німці знайшли це диво ще в жовтні 1939 р. - і вивезли до Берліна. Пізніше вівтар було переправлено до вологих підземель Нюрнберзького замку. Коли вологий, пошкоджений комахами вівтар повернувся у 1946 р. до Кракова, потрібна була негайна реставрація. Вона й мала місце в 1946-1950 рр. У 1957 р. вівтар Ствоша повернувся на своє місце.
